Кветипін 25 мг таблетки №30

Кветипін (Quetipin) інструкція із застосування

Склад

Діюча речовина: кветіапін;

• 1 таблетка містить: 25 мг або 100 мг, або 200 мг або 300 мг кветіапіну (у формі кветіапіну фумарату);

Інші складові:

• лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмальгліколят натрію (тип А), повідон, кальцію фосфат дигідрат двоосновний, магнію стеарат;
• оболонка таблеток 25 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметилцелюлоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);
• оболонка таблеток 100 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметилцелюлоза, заліза оксид жовтий (Е 172);
• оболонка таблеток 200 мг та 300 мг: поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, діоксид титану (Е 171), тальк.

Лікарська форма

Пігулки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

• таблетки 25 мг - круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, персикового кольору, з відбитком «Р» або гладкі з одного боку і з відбитком «25» з іншого боку;
• таблетки 100 мг - круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору, з відбитком «Р» або гладкі з одного боку і з відбитком «100» з іншого боку;
• таблетки 200 мг - круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з відбитком «Р» або гладкі з одного боку і з відбитком «200» з іншого боку;
• таблетки 300 мг - довгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з відбитком «Р» або гладкі з одного боку і з відбитком «300» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Цветіапін. Код ATX N05A H04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кветіапін є похідним дибензотіазепіну, що чинить нейролептичну дію. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють із низкою рецепторів нейромедіаторів. Залишається нез'ясованим, який внесок у фармакологічний ефект препарату припадає на N-дезалкільований метаболіт.

Кветіапін є афінним до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ 2 і 5НТ 1 А (in vitro Ki дорівнює 288 і 557 нМ відповідно) і дофамінових рецепторів D 1 і D 2 (in vitro Ki дорівнює 558 і 531 нМ відповідно). Вважають, що це поєднання рецепторного антагонізму при відносній вибірковості взаємодії з рецепторами 5НТ 2 порівняно з D 2 лежить в основі клінічних антипсихотичних властивостей препарату, а також щодо низької частоти розвитку екстрапірамідних симптомів. Кветіапін також виявляє високу афінність до рецепторів гістаміну Н 1 (in vitro Ki дорівнює 10 нМ) та адренергічних рецепторів альфа 1 (in vitro Ki дорівнює 13 нМ) при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2 (in vitro Ki дорівнює 782).

Кветіапін не зв'язується з холінергічними мускариновими та бензодіазепіновими рецепторами.

N-дезалкілкветіапін аналогічно кветіапіну виявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ 2 і дофамінових рецепторів D 1 і D 2.

Крім того, подібно кветіапіну N-дезалкілкветіапін виявляє високу афінність до серотонінових рецепторів 5НТ 1 і гістамінергічних і адренергічних рецепторів альфа 1 при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2.

Фармакокінетика

У клінічно значущому діапазоні доз фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну лінійна. Кінетика кветіапіну у чоловіків і жінок, у курців і некурців не відрізняється.

Всмоктування

Кветіапін при пероральному застосуванні добре всмоктується з травного тракту. При дослідженні з препаратом радіоактивними ізотопами показано, що приблизно 73% виділяється з сечею і 21% - з калом протягом одного тижня. Біодоступність кветіапіну практично не змінюється при прийомі препарату з їжею, при цьому значення Сmax та AUC збільшуються на 25% та 15% відповідно. Максимум вмісту препарату в плазмі досягається через 2 години після перорального застосування. Молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну в рівноважному стані становить 35% такої кветіапіну.

Розподіл

Об'єм розподілу кветіапіну становить 10±4 л/кг, зв'язування з білками плазми – 83%.

Елімінація та метаболізм

Період напіввиведення кветіапіну приблизно 6-7 годин при багаторазовому прийомі препарату у клінічно рекомендованих дозах. Цей показник для N-дезалкілкветіапіну становить приблизно 12 годин. У середньому молярна частка вільного кветіапіну та його активного метаболіту, що виділяється із сечею, становить менше 5%.

Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому на частку початкової сполуки в сечі і калі через тиждень після прийому міченого кветіапіну припадає менше 5% від дози, що надійшла. З урахуванням інтенсивної метаболізації кветіапіну в печінці слід очікувати, що у осіб з порушенням функції печінки вміст препарату в плазмі крові буде вищим, тому може знадобитися коригування дози.

Основні реакції метаболізації кветіапіну полягають в окисленні бічного алкільного ланцюга, гідроксилювання дибензотіазепінового кільця, сульфоксилуванні та кон'югації (фаза 2). Основними метаболітами кветіапіну в плазмі крові людини є продукти окислення та сульфоокислення, жоден з яких не має фармакологічної активності.

Основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну, є Р450 3А4. Утворення N-дезалкілпохідного та елімінація кветіапіну здійснюються, головним чином, під дією цього ферменту.

У дослідах in vitro показано, що кветіапін та деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкіл-кветіапін) є слабкими інгібіторами ферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Однак таке інгібування in vitro відзначається тільки в концентраціях, що в 5-50 разів перевищують концентрацію в організмі людини при прийомі препарату в дозах 300-800 мг на добу.

Клінічні властивості

Показання

Лікування шизофренії.
Лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярними розладами.

Протипоказання Кветипіну

Підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату.
Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

З огляду на те, що кветіапін впливає на ЦНС, його слід обережно застосовувати у поєднанні з іншими препаратами, що діють на ЦНС.
Кветіапін потенціює ефекти алкоголю, тому при лікуванні кветіапін слід уникати вживання алкоголю.

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) призводило до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

При дослідженні багаторазового застосування дози для оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (вимірюваного за площею AUC) до рівня, що становив у середньому 13% експозиції при застосуванні самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть створюватися нижчі концентрації в плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії кветіапіном.

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) призводило до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450%. Приступати до терапії кветіапіном пацієнтам, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь застосування кветіапіну переважає ризики, пов'язані зі скасуванням індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни прийому індуктора повинні бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити на неіндуктор (наприклад, вальпроат натрію) (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків як рисперидон або галоперидол не призводило до істотних змін у фармакокінетиці кветіапіну.

Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводило до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну не змінювалася.

Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному застосуванні з кветіапіном.

У дослідженні при порівнянні комбінації літію з кветіапіном та плацебо з кветіапіном у дорослих пацієнтів, які страждають на гостру манію, підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремор), сонливості та збільшення маси тіла спостерігали у групі з додаванням літію порівняно з групою.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не було зазначено клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні за участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігалося у групі, яка приймала обидва препарати, порівняно з групами, які отримували ці лікарські засоби окремо.

Дослідження взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводилися.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки позитивних хибних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Кветіапін може виступати як антагоніст леводопи та агоніст дофаміну.
Кветіапін не індукує в печінці ферментативні системи, що беруть участь у метаболізації антипірину.

Поєднане застосування кветіапіну (150 мг 2 рази на добу) та дивалпроексу (500 мг 2 рази на добу) підвищує максимальну концентрацію (Сmax) загальної вальпроєвої кислоти в плазмі крові на 11%. Ці зміни є клінічно значущими.

Кветіапін можна приймати незалежно від їжі або разом із їжею.
Взаємодія з фітопрепаратами не встановлена.

Особливості застосування

Діти

Кветіапін не рекомендується для застосування дітям через відсутність даних, що свідчать про його застосування у цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, крім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ вище у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові та екстрапірамідні симптоми), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалося в ході досліджень за участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім того, у дітей та підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування кветіапіном на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом понад 26 тижнів. Тривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Під час клінічних досліджень за участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою екстрапірамідних симптомів у пацієнтів, лікованих з приводу шизофренії та біполярної манії.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія при біполярному розладі асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, стан пацієнтів слід ретельно спостерігати до появи такого поліпшення. Відповідно до загального клінічного досвіду ризик суїциду може зростати на ранніх етапах поліпшення.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов'язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном через відомі фактори ризику при захворюванні, щодо якого проводиться лікування.

Інші психічні захворювання, якими призначається кветіапін, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов'язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть відбуватися одночасно з депресивними епізодами.
При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід проводити такі ж запобіжні заходи, які дотримуються при лікуванні пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами.

Пацієнти, в анамнезі яких спостерігалися події, пов'язані із суїцидом або демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають більш високий ризик виникнення суїцидних думок чи спроби суїциду та повинні бути під ретельним наглядом протягом лікування. Метааналіз клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельне спостереження за пацієнтами і особливо тими, хто має високий ризик, має супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та подальших змін дози. Пацієнтів (і спостерігачів за пацієнтами) слід попередити про необхідність моніторингу клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці та негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

Метаболічний ризик

Враховуючи зміни, що спостерігалися під час клінічних досліджень, щодо показників маси тіла, глюкози крові (див. гіперглікемія) та ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів, при якому слід призначити відповідне лікування.

Екстрапірамідні симптоми

У ході досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов'язаної з біполярним розладом та важким депресивним розладом.

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, яка характеризувалася суб'єктивно неприємним або викликаючим дистрес занепокоєнням та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалося нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з більш високою ймовірністю спостерігаються протягом кількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може зашкодити їм.

Тардитивна дискінезія

При появі ознак і симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання необхідності зниження дози або припинення кветіапіну. Симптоми тардитивної дискенезії можуть погіршуватись, а також виникати після припинення терапії.

Сонливість

Лікування кветіапіном асоційоване із сонливістю та подібними симптомами, такими як седація. У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів із біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування та були переважно від легень до помірних за інтенсивністю. Щодо пацієнтів з біполярною депресією та пацієнтів з депресивними епізодами, у яких виникає сонливість, може знадобитися спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або доти, доки зникнуть симптоми, або може знадобитися розгляд питання про припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Лікування кветіапіном супроводжувалося ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, подібно до сонливості, що зазвичай виникає під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів похилого віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, поки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, які можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому в таких випадках необхідне зниження або більш тривале її титрування.

Синдром апное уві сні

Синдром апное сну був зареєстрований у пацієнтів, які приймали кветіапін. У пацієнтів, які отримують супутні депресанти центральної нервової системи та мають історію або перебувають у небезпеці виникнення апное під час сну, таких як такі, що мають надмірну вагу/ожиріння або чоловіки, кветіапін слід використовувати з обережністю.

Судоми

Під час клінічних досліджень була різниця між частотою виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін та пацієнтів із групи плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується обережно призначати пацієнтам із судомами в анамнезі.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний із лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміну психічного стану, ригідність м'язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування кветіапіну та розпочати відповідне лікування.

Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз

Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5×10 9 /л) рідко спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Повідомлялося про агранулоцитоз (тяжку нейтропенію з інфекцією), рідко серед пацієнтів, які отримували кветіапін під час клінічних випробувань, а також при застосуванні в постмаркетинговий період (у тому числі випадки з летальним кінцем). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали в межах двох місяців після початку терапії кветіапіном. Явний зв'язок з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація лейкопенії та/або нейтропенії відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії – попереднє зниження лейкоцитів і нейтропенія, викликана лікарськими засобами, в анамнезі. Були випадки агранулоцитозу у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику. Слід розглядати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо за відсутності очевидних факторів (а), а також у пацієнтів з лихоманкою нез'ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи.

Рекомендується припинити лікування кветіапіном при рівні нейтрофілів у крові <1,0×109/л. Пацієнтів бажано контролювати появу ознак та симптомів інфекції та рівень нейтрофілів (поки вони не перевищать рівень <1,5×10 9 /л (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»)).

Антихолінергічні (мускаринові) ефекти

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має афінність від помірної до сильної до кількох підтипів рецепторів мускарину. Кветіапін слід використовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, які також мають антихолінергічний ефект.

Кветіапін слід використовувати з обережністю пацієнтам із затримкою сечі (в анамнезі), клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або спорідненим станом, з підвищеним внутрішньоочним тиском або вузькокутовою глаукомою.

Взаємодія

Дивитись також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі, що може завадити ефективності терапії кветіапіном. Лікування кветіапіном пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну перевершує ризик відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб зміни застосування індуктора відбувалися поступово. При необхідності слід замінити його на неіндуктор (наприклад, вальпроат натрію).

Вплив на масу тіла

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно коригувати.

Гіперглікемія

Гіперглікемія та/або розвиток або загострення цукрового діабету іноді були пов'язані з рідкісними повідомленнями кетоацидозу або коми, включаючи кілька випадків з летальним кінцем. Були повідомлення про кілька випадків із попереднім збільшенням маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з існуючими інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, у тому числі кветіапіном, повинні бути під наглядом виникнення ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет, або з факторами ризику цукрового діабету щодо погіршення контролю рівня глюкози. Вагу слід постійно контролювати.

Ліпіди

Підвищення рівня тригліцеридів, ЛПНГ та загального холестерину та зниження рівня холестерину ЛПВЩ спостерігалось у клінічних дослідженнях кветіапіну. У разі зміни рівня ліпідів слід призначати відповідне лікування.

Подовження інтервалу QT

У ході клінічних досліджень та при застосуванні згідно з інструкцією з медичного застосування кветіапін не викликав сталого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Однак, при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку інших антипсихотиків, слід бути обережним при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT у сімейному анамнезі. Також слід бути обережними при призначенні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, які, як відомо, подовжують інтервал QT або при одночасному застосуванні з нейролептиками, особливо літнім пацієнтам, пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокалією.

Кардіоміопатія та міокардит

Під час проведення клінічних досліджень, а також протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про кардіоміопатію та міокардит (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів з підозрою на кардіоміопатію або міокардит слід розглянути питання щодо припинення лікування кветіапіном.

Скасування прийому препарату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та подразнення були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендується поступове відміна прийому препарату протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів.
Пацієнти похилого віку з психозом, пов'язаним із деменцією
Кветіапін не рекомендується для лікування психозу, пов'язаного з деменцією.
У ході досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик може бути виключено інших антипсихотиків чи інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти похилого віку, які страждають на психоз, пов'язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального результату в порівнянні з плацебо. Однак за даними досліджень з вивчення кветіапіну у пацієнтів похилого віку, які страждають на деменцію, причинного зв'язку між лікуванням кветіапіном і летальним результатом встановлено не було.

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну спостерігалася дисфагія. Слід обережно застосовувати кветіапін пацієнтам, що загрожують ризиком аспіраційної пневмонії.

Запори та непрохідність кишечника

Запор фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечника. Ці повідомлення включають повідомлення про летальні випадки у пацієнтів, які мають більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи пацієнтів, які отримують одночасно кілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечника, та/або лікарських засобів, щодо яких могли бути не зареєстровані повідомлення. про те, що вони викликають симптоми запору.

Венозна тромбоемболія

На фоні використання нейролептичних засобів спостерігалися випадки венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, часто є набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику її появи слід визначити до та під час терапії кветіапіном та вжити запобіжних заходів.

Панкреатит

Повідомлялося про випадки панкреатиту у клінічних випробуваннях та постмаркетинговому застосуванні, але взаємозв'язок не було встановлено. У повідомленнях протягом постмаркетингового застосування багато пацієнтів мали фактори, відомі як асоційовані з панкреатитом: збільшення тригліцеридів, жовчні камені, споживання алкоголю.

додаткова інформація

Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня обмежені; проте комбінована терапія переносилася добре. Ці дані показали адитивний ефект третього тижня лікування.

Лактоза

Пігулки містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тотальною лактозною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Неправильне використання та зловживання

Зареєстровано випадки неправильного використання та зловживання. Необхідно бути уважними при призначенні кветіапіну пацієнтам з історією зловживання спиртними напоями чи наркотиками.

Застосування особам похилого віку

В осіб похилого віку кліренс кветіапіну в плазмі в середньому знижується на 30-50% порівняно з таким у хворих 18-65 років. Крім того, у цієї категорії хворих зазвичай частіше відзначають порушення функцій печінки, центральної нервової системи та серцево-судинної системи. Все це вимагає обережності при застосуванні препарату людям похилого віку.

Порушення функції нирок

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функціонування печінки

Застосування кветіапіну у хворих із існуючими захворюваннями печінки потребує обережності. Необхідно вживати запобіжних заходів і при застосуванні супутніх препаратів з потенційною гепатотоксичністю. Перед початком терапії кветіапіном у хворих з відомими або передбачуваними порушеннями функції печінки рекомендується провести визначення вмісту трансаміназ. Такі ж дослідження необхідно періодично виконувати і в процесі лікування препаратом.
Лікування кветіапін слід припинити при розвитку жовтяниці.

Застосування у період вагітності або годування груддю

При лікуванні кветіапіном хворі повинні попереджати лікаря про наявність вагітності або планування вагітності. Безпека та ефективність кветіапіну в період вагітності не досліджувалися. Тому при призначенні кветіапіну вагітним жінкам слід зважити на можливу користь від такої терапії в порівнянні з потенційним ризиком для плода.

Згідно з інформацією про декілька вагітностей, протягом яких застосовувався кветіапін, повідомлялося про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін у період вагітності, відзначали симптоми відміни препарату.

Новонароджені, матері яких у III триместрі приймали антипсихотичні препарати (включаючи кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, які можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалості після пологів. Спостерігалися такі побічні реакції – збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлад дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені мають перебувати під наглядом.

Невідомо, скільки кветіапін проникає в грудне молоко. Через потенційні побічні реакції прийом кветіапіну при годівлі грудьми протипоказаний.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

При застосуванні препарату слід утриматися від керування автотранспортом та робіт, які потребують підвищеної зосередженості уваги або фізичної координації.

Спосіб застосування та дози Кветіпін

Застосовувати дорослим 2 рази на добу, незалежно від їди.

Шизофренія

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день).
Починаючи з 4-го дня і далі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150-750 мг на добу.
Перехід з однієї дози до іншої відбувається протягом 2 днів, оскільки протягом 1-2 днів рівноважний стан для кветіапіну в організмі ще не досягається. При необхідності збільшити або зменшити дозу рекомендується змінювати дозу щоразу на 25-50 мг (при прийомі двічі на добу).

Біполярні маніакальні розлади

Для монотерапії або доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) та 400 мг (4 день). день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.

Підбір дози здійснюється залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості препарату.

Дозування препарату для окремих категорій хворих

Особи похилого віку

Як і інші антипсихотичні препарати, застосовувати препарат при лікуванні хворих похилого віку слід обережно, особливо на початку лікування. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг на добу до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Хворі з порушенням функції печінки

Цим категоріям хворих препарат слід застосовувати з обережністю. Початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Ця доза може підвищуватися на 25-50 мг на добу до досягнення ефективної дози.

Пропущена доза

У разі пропуску дози препарат слід прийняти відразу ж, як це виявиться можливим. Однак, якщо наближається час прийому наступної дози, необхідно перейти до регулярної схеми прийому, не компенсуючи пропущену дозу. У жодному разі не слід приймати подвійну дозу.

Діти

Безпеку та ефективність застосування кветіапіну для лікування дітей не досліджували, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Передозування

Хворі з супутніми серцево-судинними захворюваннями найбільше можуть бути схильні до негативних наслідків передозування.
Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описано випадки застосування кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г; летальних наслідків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування кветіапіну, результатом якого був летальний наслідок або кома або подовження QT.

Симптоми

Як правило, це симптоми, що є більш вираженими проявами звичайних фармакологічних ефектів препарату (наприклад, сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія ). Наступні події були зареєстровані в умовах монотерапії передозування кветіапіну: QT-подовження, судомні напади, епілептичний статус, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, сплутаність свідомості, марення та/або ажитація.
У пацієнтів з тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик передозування.

Лікування

Специфічного антидоту для кветіапіну немає. При тяжких отруєннях слід мати на увазі, що отруєння могло бути при прийомі кількох препаратів. У випадках тяжких отруєнь необхідно проведення інтенсивної терапії, включаючи підтримку прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, проведення заходів, що підтримують функціонування серцево-судинної системи. Щодо цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи ком і делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід вживати відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну та допаміну, оскільки стимуляція бета-адренореципторів може поглибити гіпотонію в умовах блокування альфа-а).

Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом із проносним засобом.

Для повної нормалізації стану хворого потрібний ретельний медичний нагляд.

Побічні реакції Кветипіну

Частота побічних реакцій: дуже часто (≥ 10 %), часто (≥ 1 %, < 10 %), нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %), рідкісні (0,01 %, < 0,1 %), дуже рідкісні (< 0,01%) та невідомої частоти (неможливо оцінити виходячи з існуючих даних).
При прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (припинення застосування) препарату, підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ); збільшення маси тіла, зниження гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і щодо інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією та периферичними набряками.

З боку крові та лімфатичної системи

Дуже часто: зниження рівня гемоглобіну (зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні при одному обстеженні спостерігалося у 11% пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкриті (для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило -1,50 г/дл.).

Часто: лейкопенія (заснована на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення будь-коли після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів становило ≤3×10 9 клітин /л у будь-який час); зменшення кількості нейтрофілів; підвищення рівня еозинофілів (засновано на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів становило >1×10 9 клітин /л у будь-який час).

Нечасто : тромбоцитопенія (тромбоцити ≤100×109/л як мінімум в одному випадку), анемія, зменшення кількості тромбоцитів.

Рідкісні : агранулоцитоз (відхилення нейтрофілів від >=1,5×109/л від базового до <0,5×109/л у час протягом лікування).

Невідомо : нейтропенія.

З боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість (зокрема алергічні реакції шкіри).

Дуже рідкісні: анафілактична реакція.

З боку ендокринної системи

Часто: гіперпролактинемія (рівень пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у чоловіків; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки – у будь-якої час); зниження загального Т 4 , зниження вільного Т 4 , зниження загального Т 3 , підвищення ТТГ (на основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення в будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення загального Т 4 вільного Т 4 загального Т 3 і вільного Т 3 становило <0,8х НМН (пкмоль/л) та відхилення ТТГ становить >5 мМЕ/л у будь-який час).

Нечасто: зниження вільного Т3, гіпотиреоїдизм.

Дуже рідкісні: неадекватна секреція антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму та харчування

Дуже часто: підвищення рівня тригліцеридів у сироватці крові (рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти у віці < 18 років)), як мінімум, в одному випадку); підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ) (рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти у віці <18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) зустрічалося дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів з таким підвищенням було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/ л).); зниження холестерину ЛПВЩ (холестерин ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) жінки у будь-який час); підвищення маси тіла (засновано на >7% збільшенні маси тіла в порівнянні з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих).

Часто: посилення апетиту, підвищення рівня глюкози в крові до рівнів гіперглікемії (рівень глюкози в крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози в крові після їжі ≥200 мг/дл (≥11,1) ммоль/л) як мінімум в одному випадку).

Нечасто: гіпонатріємія (зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні); цукровий діабет; загострення раніше існуючого діабету.

Рідкісні: метаболічний синдром.

Психічні порушення

Часто: незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка. Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялися під час терапії кветіапіном або після припинення лікування препаратом.

Рідкісні: сомнамбулізм та пов'язані з цим явища, такі як бесіди уві сні та розлади харчової поведінки уві сні.

З боку нервової системи

Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль, екстрапірамідні симптоми. Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тижнів лікування та зазвичай зникає при подовженні застосування кветіапіну.

Часто дизартрія.

Нечасто: судоми, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінезія, непритомність.

З боку серця

Часто: тахікардія, пальпітація, постуральна гіпотензія.

Нечасто: пролонгація інтервалу QT, брадикардія.

Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QT C від <450 мсек до ≥450 мсек з підвищенням на ≥30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали зміщення до клінічно значущого рівня, подібні до груп кветіапіну та плацебо. Брадикардія може виникнути під час або близько початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях побічних реакцій брадикардії та пов'язаних із цим явищ, які спостерігались у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

Невідома частота: кардіоміопатія, міокардит.

З боку органів зору

Часто: нечіткість зору.

Нечасто: біль у власних очах.

З боку судин

Часто: ортостатична гіпотензія.

Рідкісні: венозна тромбоемболія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: затримка сечовипускання.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Нерідко: диспное.

Нечасто: риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: сухість у роті.

Часто: запор, диспепсія, блювання (відповідно до збільшення частоти випадків блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років)).

Нечасто дисфагія.

Рідкісні: панкреатит, кишкова непрохідність/іллеус.

З боку гепатобіліарної системи

Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛ T ) у сироватці крові, підвищення рівнів гамма-ГТ.

Нечасто: підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ) у сироватці крові.

Рідкісні: жовтяниця, гепатит.

Асимптоматичне підвищення (зсув від норми до 3ХВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глютамілтрансферази) спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення зазвичай оборотні при продовженні лікування кветіапіном.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто: висипання.

Дуже рідко: у поодиноких випадках можливі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.

Невідома частота: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, реакції лікарського засобу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), шкірний васкуліт.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Дуже рідко: рабдоміоліз.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани

Невідома частота: синдром відміни у новонароджених, неонатальна абстиненція.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто сексуальна дисфункція.

Рідкісні: пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення та реакції у місці введення препарату

Дуже часто: симптоми відміни (припинення застосування). Симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалась через тиждень припинення лікування.

Часто: легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, пірексія, біль у животі, біль у попереку, лихоманка.

Рідкісні: злоякісний нейролептичний синдром, гіпотермія.

Зміни лабораторних показників

Рідкісні: підвищення рівня креатиніну-фосфокінази в крові. Згідно з повідомленнями клінічних досліджень про побічні реакції, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові не пов'язане зі злоякісним нейролептичним синдромом.

Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового нез'ясованого летального результату, зупинки серця та аритмії типу torsade de pointes були доповідані при застосуванні нейролептичних лікарських засобів і вважаються специфічними для цього класу препаратів.

Діти

Зазначені вище побічні реакції, що спостерігалися у дорослих, мають місце у дітей. У таблиці нижче зібрані побічні реакції з більш високою частотою виникнення у цій віковій групі пацієнтів або не спостерігалися у дорослих хворих.

Побічні реакції розташовані залежно від їх частоти виникнення з використанням наступних категорій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000)
З боку обміну речовин та харчування
Дуже часті:	Посилення апетиту
З боку нервової системи
Часто:	Непритомність
Дуже часто:	Екстрапірамідні симптоми
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто:	Риніт
З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто:	Блювання
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату
Часто:	Дратівливість3
Лабораторні показники
Дуже часто:	Підвищення рівня пролактину1, підвищення артеріального тиску2

1. Рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у чоловіків; >26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л) в жінок у час. Менш ніж 1% пацієнтів мали підвищення рівня пролактину >100 мкг/л.

2. На основі відхилення вище клінічно значимих меж (адаптовані Національним Інститутом Охорони Здоров'я критерії) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного або >10 мм рт. ст. для діастолічного АТ у будь-який час, отриманого з короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків.

3. Примітка: частота відповідає спостерігалася у дорослих, але дратівливість може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

Термін придатності

5 років

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі понад 30 °С.

Упаковка

По 25 мг або 100 мг або 200 мг по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці, по 300 мг по 100 таблеток у флаконах.

Категорія відпуску

За рецептом.