Квентіакс 100 мг таблетки №30 KRKA d.d. Novo Mesto (Словенія)

Квентіакс (Kventiax) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: кветіапін;

• 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 25 мг або 100 мг, або 200 мг або 300 мг кветіапіну (у вигляді кветіапіну фумарату);

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелозу, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, заліза 2 мг і Е 10) – міститься у таблетках по 25 мг.

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки, покриті плівковою оболонкою, по 25 мг: круглі, блідо-червоного кольору, покриті плівковою оболонкою таблетки зі скошеним краєм;
• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: круглі, жовто-коричневого кольору, вкриті плівковою оболонкою таблетки;
• таблетки, покриті плівковою оболонкою, по 200 мг: круглі, білого кольору, покриті плівковою оболонкою таблетки;
• таблетки, покриті плівковою оболонкою, по 300 мг білого кольору, покриті плівковою оболонкою таблетки у формі капсули.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Цветіапін.
Код АТХ N05A H04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кветіапін є похідною речовини дибензотіазепіну, що чинить нейролептичну дію. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють із низкою рецепторів нейромедіаторів.

Залишається нез'ясованим, який внесок у фармакологічний ефект препарату робить N-дезалкільований метаболіт.

Кветіапін виявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ 2 і 5НТ 1А (in vitro Ki дорівнює 288 і 557 нМ відповідно) і дофамінових рецепторів D 1 і D 2 (in vitro Ki дорівнює 558 і 531 нМ відповідно). Вважається, що поєднання рецепторного антагонізму при відносній вибірковості взаємодії з рецепторами 5НТ 2 порівняно з D 2 лежить в основі клінічних антипсихотичних властивостей препарату, а також щодо низької частоти екстрапірамідних симптомів. Кветіапін також виявляє високу афінність до рецепторів гістаміну Н 1 (in vitro Ki дорівнює 10 нМ) та адренергічних рецепторів альфа 1 (in vitro Ki дорівнює 13 нМ) при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2 (in vitro Ki дорівнює 782).

Кветіапін не зв'язується з холінергічними мускариновими та бензодіазепіновими рецепторами.

N-дезалкілкветіапін аналогічно кветіапіну виявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ 2 і дофамінових рецепторів D 1 і D 2.

Крім того, подібно кветіапіну N-дезалкілкветіапін виявляє високу афінність до серотонінових рецепторів 5НТ 1 і гістамінергічних і адренергічних рецепторів альфа 1 при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2.

Фармакокінетика

У клінічно значущому діапазоні доз фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну лінійна. Кінетика кветіапіну у чоловіків і жінок, у курців і некурців не відрізняється.

Всмоктування

Кветіапін при пероральному застосуванні добре всмоктується з травного тракту. Біодоступність кветіапіну практично не змінюється при прийомі препарату з їжею, при цьому значення Сmax та AUC збільшуються на 25% та 15% відповідно. Максимум вмісту препарату в плазмі досягається через 2 години після перорального застосування. Молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну в рівноважному стані становить 35% такої кветіапіну.

Розподіл

Об'єм розподілу кветіапіну становить 10 ± 4 л/кг, зв'язування з білками плазми – 83%.

Елімінація та метаболізм

Період напіввиведення кветіапіну приблизно 6-7 годин при багаторазовому прийомі препарату у клінічно рекомендованих дозах. Цей показник для
N-дезалкілкветіапіну становить приблизно 12 годин. У середньому молярна частка вільного кветіапіну та його активного метаболіту, що виділяється із сечею, становить менше 5%.

При дослідженні препарату з радіоактивними ізотопами показано, що приблизно 73% виділяється із сечею та 21% – з калом протягом одного тижня.

Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому частка вихідної сполуки в сечі та калі через тиждень після прийому міченого кветіапіну становить менше 5% дози. З урахуванням інтенсивної метаболізації кветіапіну в печінці слід очікувати, що у осіб з порушенням функції печінки вміст препарату в плазмі крові буде вищим, тому може знадобитися коригування дози.

Основні реакції метаболізації кветіапіну полягають в окисленні бічного алкільного ланцюга, гідроксилювання дибензотіазепінового кільця, сульфоксилуванні та кон'югації (фаза 2). Основними метаболітами кветіапіну в плазмі крові людини є продукти окислення та сульфоокислення, жоден з яких не має фармакологічної активності.

Основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну, є Р450 3А4. Утворення N-дезалкілпохідної та елімінація кветіапіну відбуваються головним чином під дією цього ферменту.

У дослідах in vitro показано, що кветіапін та деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкіл-кветіапін) є слабкими інгібіторами ферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Однак таке інгібування in vitro відзначається тільки в концентраціях, що в 5-50 разів перевищують концентрації в організмі людини при прийомі препарату в дозах 300-800 мг на добу.

Клінічні властивості

Показання

Лікування шизофренії.

Лікування біполярного розладу, зокрема:

• лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;
• лікування тяжких депресивних епізодів при біполярному розладі;
• профілактика рецидиву захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, у яких лікування кветіапіном є ефективним.

Протипоказання Квентіаксу

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Протипоказано одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Зважаючи на те, що кветіапін насамперед діє на центральну нервову систему, Квентіакс слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам при сумісному застосуванні препаратів, які мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) призводило до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується в животі грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

При дослідженні багаторазового застосування дози для оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (вимірюваного за площею AUC) до рівня, що становив у середньому 13% експозиції при застосуванні самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть виникати нижчі концентрації у плазмі, що може вплинути на ефективність терапії препаратом Квентіакс.

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) призводило до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450%. Почати терапію препаратом Квентіакс пацієнтам, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна тільки в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Квентіакс переважає ризики, пов'язані зі скасуванням індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни прийому індуктора були поступовими . Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, вальпроатом натрію) (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків як рисперидон або галоперидол не спричинило суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводило до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну не змінювалася.

Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному застосуванні з кветіапіном.

У рандомізованому дослідженні тривалістю 6 тижнів при порівнянні комбінації літію з препаратом Квентіакс та плацебо та препарату Квентіакс у дорослих пацієнтів, які страждають на гостру манію, підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремор), сонливості та збільшення маси тіла спостерігали у групі із групою з додаванням плацебо (див. розділ «Фармако логічні властивості»).
У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не було зазначено клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні за участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігалося у групі, яка приймала обидва препарати, порівняно з групами, які отримували ці лікарські засоби окремо.
Дослідження взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводилося.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки хибнопозитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Особливості застосування препарату

Оскільки Квентіакс показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з тяжкими депресивними розладами (ТДР), слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з урахуванням встановленого конкретного пацієнта діагнозу та дози, яку він приймає.

Довготривалу ефективність та безпеку супутньої терапії для пацієнтів з ТДР не оцінювали, проте вивчали тривалу ефективність та безпеку в монотерапії препаратом для дорослих пацієнтів.

Діти

Квентіакс не рекомендується для застосування дітям через відсутність даних, що свідчать про його застосування у цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що крім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ вища у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові, блювання, риніт. і синкопе), або можуть мати різні наслідки для дітей та підлітків (екстрапірамідні симптоми та дратівливість), а також виявлено одне явище, яке раніше не спостерігалося в ході досліджень за участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім того, у дітей та підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Ід терміновий вплив лікування Квентіакс на ріст та статевий дозрівання не вивчали протягом періоду більше 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень препарату Квентіакс за участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії, біполярної манії реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія при біполярному розладі асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, стан пацієнтів слід ретельно спостерігати до появи такого поліпшення. Відповідно до загального клінічного досвіду ризик суїциду може зростати на ранніх етапах поліпшення.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов'язаних із суїцидом після різкого припинення лікування кветіапіном.
Інші психічні захворювання, з приводу яких слід призначати Квентіакс, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов'язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть відбуватися одночасно з депресивними епізодами.

При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід проводити такі ж запобіжні заходи, як при лікуванні пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами.

Пацієнти, в анамнезі яких є події, пов'язані з суїцидом або демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають більш високий ризик виникнення суїцидних думок або спроби суїциду і повинні бути під пильним наглядом протягом лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема тими, хто має високий ризик, повинен супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та подальших змін дози. Пацієнтів (і їх наглядачі) потрібно попередити про необхідність нагляду на предмет клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці та негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.
У короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами при біполярних розладах підвищений ризик виникнення подій, пов'язаних із суїцидом, спостерігали у молодих хворих (до 25 років), яких лікували кветіапіном, порівняно з тими, кого лікували 3,0% проти 0% відповідно). У клінічних дослідженнях, участь у яких брали пацієнти з ТДР, частота явищ, пов'язаних із суїцидом, у молодих пацієнтів (до 25 років) становила 2,1% (3/144) у групі, яка приймала кветіапін, та 1,3% (1 /75) групи плацебо. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом (ВДР) показало підвищений ризик самоушкодження та суїциду у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самопошкоджень в анамнезі при одночасному застосуванні кветіапіну з іншими антидепресантами.

Сонливість та запаморочення

Лікування кветіапіном асоційоване із сонливістю та подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні дії»). У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів із біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування та були переважно від легень до помірних за інтенсивністю. Пацієнти з біполярною депресією та пацієнти з депресивними епізодами при ТДР, у яких виникає сонливість, можуть потребувати спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або доти, доки зникнуть симптоми, або припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Лікування кветіапіном супроводжувалося ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням (див. розділ «Побічні реакції»), які, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів похилого віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Серцево-судинні захворювання

Квентіакс слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, які можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому в таких випадках необхідне зниження або більш тривале її титрування.

Синдром апное уві сні

Повідомлялося про наявність синдрому апное уві сні у пацієнтів, які приймали кветіапін. Пацієнтам слід застосовувати з обережністю кветіапін, які одночасно приймають депресанти центральної нервової системи і мають в анамнезі або знаходяться в групі ризику розвитку апное уві сні. Це, зокрема, пацієнти із надмірною масою тіла/ожиріння або пацієнти чоловічої статі.

Судоми

Під час контрольованих клінічних досліджень була відсутня різниця між частотою виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін, та пацієнтів із групи плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується обережно призначати пацієнтам із судомами в анамнезі (див. «Побічні дії»).

Екстрапірамідні симптоми

У ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов'язаної з біполярним розладом та тяжким депресивним розладом.
з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним або причиною дистресу, занепокоєнням та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалося нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з більш високою ймовірністю спостерігаються протягом кількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може їм пошкодити.

Тардитивна дискінезія

При появі симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання необхідності зниження дози або припинення застосування препарату. Квентіакс. Симптоми тардитивного диска та незії можуть погіршуватись і навіть виникати після припинення терапії (див. розділ «Побічні дії»).

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний із лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміну психічного стану, ригідність м'язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому разі слід припинити застосування препарату. Квентіакс і розпочати відповідне лікування.

Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз

Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5х10 ⁹ /л) спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали протягом двох місяців після початку лікування кветіапіном. Явний зв'язок з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду деякі випадки були летальними. Можливі чинники ризику виникнення нейтропенії – попереднє зниження лейкоцитів і нейтропенія, викликана лікарськими засобами, в анамнезі. Були випадки агранулоцитозу у пацієнтів без існуючих факторів ризику. Слід розглядати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних сприятливих факторів, а також у пацієнтів з лихоманкою нез'ясованого генезу та вжити відповідних клінічних заходів.

Необхідно порадити пацієнтам негайно повідомляти про появу ознак/симптомів, що вказують на агранулоцитоз або інфекцію (таких як лихоманка, слабкість, загальмованість або біль у горлі) у будь-який час у період лікування Квентіакс SR. Таким пацієнтам необхідно своєчасно проводити визначення кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів (АКН), особливо за відсутності сприятливих факторів.

Рекомендується припинити лікування кветіапіном при рівні нейтрофілів у крові <1,0 х 10⁹/л. Пацієнтів бажано контролювати з приводу появи симптомів інфекції та змін рівня нейтрофілів (поки що він не перевищить рівень 1,5х10⁹/л  (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Антихолінергічні (мускаринові) ефекти

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів. Це сприяє виникненню побічних реакцій, що відбивають антихолінергічні ефекти при одночасному застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах та інших препаратів, що мають антихолінергічні ефекти при передозуванні. Кветіапін слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують ліки з антихолінергічним (мускариновим) ефектом.

Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з поточним діагнозом або анамнезом затримки сечі, клінічно значущої гіпертрофії передміхурової залози, кишкової непрохідності або пов'язаних з нею станів, підвищеного внутрішньоочного тиску або закритокутової глаукоми та «Побічні реакції»).

Взаємодія

також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі, що може завадити ефективності терапії кветіапіном. Лікування препаратом Квентіакс пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Квентіакс переважає ризик відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб зміни застосування індуктора відбувалися поступово. При необхідності слід замінити його на неіндуктор (наприклад, вальпроат натрію).

Вплив на масу тіла

Повідомлялося про збільшення маси тіла у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, що слід контролювати та коригувати з урахуванням клінічної доцільності відповідно до рекомендацій щодо застосування антипсихотичних препаратів (див. розділ «Фармакодинаміка» та «Побічні реакції»).

Гіперглікемія

Розвиток г іперглікемії або загострення цукрового діабету іноді були пов'язані з кетоацидозом або комою, які рідко спостерігалися, включаючи кілька випадків зі смертю (див. розділ «Побічні дії»). У кількох випадках у пацієнтів була збільшена маса тіла, що може бути фактором ризику.

Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити відповідно до чинних інструкцій щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, що лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, у тому числі кветіапіном, потребують спостереження з приводу виникнення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет або мають фактори ризику цукрового діабету погіршення контролю рівня глюкози Масу тіла слід постійно контролювати.

Ліпіди

Підвищення рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та загального холестерину та зниження рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну (див. розділ «Побічні реакції»). У разі зміни рівня ліпідів слід призначати відповідне лікування.

Метаболічний ризик

Враховуючи зміни показників маси тіла, рівня глюкози крові (див. гіперглікемія) і ліпідів, що спостерігалися під час клінічних досліджень, необхідно оцінювати метаболічні показники пацієнта на початку лікування, а зміни цих показників слід регулярно контролювати протягом курсу лікування. Погіршення цих показників слід коригувати з огляду на клінічну доцільність (див. розділ «Побічні реакції»).

Подовження інтервалу QT

У ході клінічних досліджень та при застосуванні згідно з інструкцією з медичного застосування кветіапін не викликав сталого збільшення абсолютних QT-інтервалів. У постмаркетинговий період спостерігалося подовження інтервалу QT при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах (див. розділ «Побічні реакції») та при передозуванні (див. розділ «Передозування»). Як і у разі застосування інших антипсихотиків, слід бути обережним при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT у сімейному анамнезі. Також слід бути обережним при призначенні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, які, як відомо, подовжують інтервал QT або при одночасному застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам похилого віку, пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокалімагнієм див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Тяжкі шкірні побічні реакції

Відомо, що під час лікування кветіапіном повідомляли про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних побічних реакцій (SCAR), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), що супроводжуються DRESS), які можуть загрожувати життю або мати летальні наслідки.

Тяжкі шкірні побічні реакції супроводжуються одним або декількома симптомами: широке висипання на шкірі, яке може супроводжуватися свербінням або пустулами, ексфоліативний дерматит, лихоманка, лімфаденопатія і можлива еозинофілія або нейтрофілія. Більшість цих реакцій виникали протягом чотирьох тижнів після початку лікування кветіапіном, деякі реакції DRESS виникали протягом шести тижнів після початку терапії кветіапіном. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці важкі шкірні реакції, квентіапін слід негайно скасувати та розглянути альтернативні методи лікування.

Скасування прийому препарату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратування, були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендується поступове відмінення прийому препарату протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів (див. розділ «Побічні дії»).

Пацієнти похилого віку з психозом, пов'язаним із деменцією

Квентіакс не рекомендується для лікування психозу, пов'язаного з деменцією.
У ході рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений у разі застосування інших антипсихотиків або інших категорій пацієнтів. Квентіакс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти похилого віку, які страждають на психоз, пов'язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального результату в порівнянні з плацебо. За даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень в одній групі пацієнтів (n = 710; середній вік 83 роки; діапазон 56 - 99 років) летальність серед пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, склала 5,5% проти 3,2% у групі плацебо . Летальність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, очікуваних цієї групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона (ХП)/паркінсонізмом
Популяційне ретроспективне дослідження в лікуванні пацієнтів з ВДР показав підвищений ризик смерті при застосуванні кветіапіну у пацієнтів віком > 65 років. Ці дані не підтвердилися, коли дані пацієнтів із хворобою Паркінсона не враховувалися у результатах аналізу. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну у пацієнтів похилого віку із ХП.

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну спостерігалася дисфагія. Слід обережно застосовувати кветіапін пацієнтам, що загрожують ризиком аспіраційної пневмонії.

Запори та непрохідність кишечника

Запор – фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечника (див. «Побічні реакції»), зокрема летальні випадки у пацієнтів, які мали більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримували одночасно кілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечника. , та/або лікарських засобів, щодо яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони спричиняють запор. Лікування пацієнтів з кишковою непрохідністю/заворотом кишок слід проводити під ретельним наглядом та з наданням невідкладної медичної допомоги.

Венозна тромбоемболія

На фоні застосування нейролептичних засобів спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують нейролептики, часто мають придбані фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час терапії кветіапіном та вжити запобіжних заходів.

Панкреатит

Повідомлялося про випадки панкреатиту під час клінічних випробувань та постмаркетингового застосування, але взаємозв'язок не було встановлено. У повідомленнях про постмаркетингове застосування багато пацієнтів мали такі фактори ризику розвитку панкреатиту як збільшення рівня тригліцеридів (див. розділ «Особливості застосування Ліпіди»), жовчні камені та вживання алкоголю.

Кардіоміопатія та міокардит

Під час проведення клінічних досліджень, а також постмаркетингового періоду повідомляв і про кардіоміопатію та міокардит, проте причинно-наслідковий зв'язок і із застосуванням кветіапіну не було встановлено. Слід повторно оцінити доцільність застосування кветіапіну пацієнтам у разі підозри на кардіоміопатію або міокардит.

додаткова інформація

Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня обмежені, проте комбінована терапія переносилася добре (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармако логічні властивості»). Спостерігався адитивний ефект третього тижня лікування.

Нераціональне застосування та зловживання

Було зафіксовано випадки нераціонального застосування та зловживання лікарським засобом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам зі зловживання алкоголем або наркотиками в анамнезі.

Лактоза

Таблетки Квентіакс містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Перший триместр

Помірна кількість опублікованих даних про вагітність (тобто від 300 до 1000 результатів вагітності), включаючи окремі звіти та деякі обсерваційні дослідження, не свідчать про підвищений ризик вад розвитку внаслідок лікування кветіапіном. Проте, з усіх наявних даних, однозначного висновку зробити не можна. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Таким чином, кветіапін можна застосовувати у період вагітності лише в тому випадку, якщо користь виправдовує потенційний ризик.

Третій триместр

Застосування антипсихотичних препаратів (включаючи кветіапін) протягом III триместру вагітності може призвести до виникнення у новонароджених побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та синдром відміни, які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю після пологів. Були повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Отже, новонароджені, чиї матері під час ІІІ триместру вагітності лікувалися кветіапіном, повинні перебувати під наглядом.

Період годування груддю

На підставі дуже обмежених даних із опублікованих звітів про екскрецію кветіапіну в грудне молоко людини екскреція кветіапіну в терапевтичних дозах невизначена. Через відсутність достовірних даних необхідно ухвалити рішення про припинення годування груддю або припинення терапії кветіапіном, враховуючи користь від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки.

Фертильність

Вплив кветіапіну на фертильність людини не оцінювали. Відомо, що у дослідженні на щурах спостерігалися ефекти, пов'язані з підвищеним рівнем пролактину, хоча вони не мають прямого відношення до людей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Враховуючи, що кветіапін головним чином діє на центральну нервову систему, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, доки не буде визначено індивідуальну чутливість до такого впливу.

Спосіб застосування та дози Квентіакс

До кожного показання призначають різні схеми дозування. Слід переконатися, що призначене пацієнту дозування відповідає його стану.

Лікування шизофренії

Препарат Квентіакс слід застосовувати двічі на добу. Добова доза в перші чотири дні становить 50 мг (перша доба), 100 мг (друга доба), 200 мг (третя доба) та 300 мг (четверта доба). Після 4 днів лікування дозу необхідно титрувати до ефективних 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна коригувати в діапазоні від 150 мг до 750 мг на добу.

Лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі

Препарат Квентіакс слід застосовувати двічі на добу. Добова доза у перші чотири дні лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг на добу) до 800 мг на добу до 6-го дня лікування.

Залежно від клінічної ефективності та переносимості дозу можна коригувати в діапазоні від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза знаходиться в межах 400-800 мг на добу.

Лікування депресивних епізодів при біполярному розладі

Препарат Квентіакс слід застосовувати один раз перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить: 50 мг (перша доба), 100 мг (друга доба), 200 мг (третя доба) та 300 мг (четверта доба). Рекомендоване добове дозування – 300 мг. У клінічних дослідженнях не було додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози понад 300 мг повинен призначати лікар із досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі поганої непереносимості препарату слід розглянути доцільність зниження дози до 200 мг.

Профілактика рецидиву захворювання при біполярному розладі

Для запобігання подальшим маніакальним, змішаним або депресивним епізодам при біполярному розладі пацієнти, які мали відповідь на застосування Квентіакс SR при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом Квентіакс у тій же призначеній дозі перед сном. Дозу Квентіаксу можна коригувати в межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг на добу залежно від клінічної відповіді та переносимості у кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримки вальної терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти похилого віку

Як і інші антипсихотики та антидепресанти, Квентіакс слід з обережністю застосовувати пацієнтам похилого віку, особливо на початку лікування та під час добору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату Квентіакс, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж застосовані молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у людей похилого віку в порівнянні з молодшими пацієнтами.

У пацієнтів віком від 65 років із депресивними епізодами при біполярному розладі безпеки та ефективність застосування лікарського засобу не досліджували.

Порушення функції нирок

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Квентіакс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду добору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Дозу можна збільшувати з кроком 25-50 мг на добу до досягнення ефективної дози в залежності від клінічної відповіді та переносимості у кожного окремого пацієнта.

Діти

Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування дітей не досліджена, тому препарат не слід застосовувати дітям та підліткам (до 18 років). (Див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування

Симптоми

Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія, гіпотензія та антихолінергічні ефекти.

Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та смерті.
Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати підвищений ризик появи ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування

Специфічного антидоту немає. У випадках вираженої інтоксикації необхідно проводити інтенсивну симптоматичну медикаментозну терапію, відновлювати та контролювати прохідність дихальних шляхів, адекватну вентиляцію та оксигенацію, діяльність серцево-судинної системи.
Згідно з загальнодоступною літературою, пацієнтів з делірієм, збудженням та явним антихолінергічним синдромом можна лікувати фізостигміном (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Але це лікування не рекомендовано як стандартне через негативні ефекти фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін можна використовувати лише тоді, коли відсутні аберації на ЕКГ. Не можна використовувати фізостигмін за наявності аритмії, блокади серця будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS.
Хоча запобігання абсорбції при передозуванні не досліджено, у разі тяжкого передозування можливе промивання шлунка, але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату застосування активованого вугілля.
У разі передозування кветіапіну та стійкої артеріальної гіпотензії необхідно вжити відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків.

Слід уникати прийому адреналіну та допаміну, оскільки бета-стимуляція може погіршити стан при артеріальній гіпотензії в умовах альфа-блокади, спричиненої кветіапіном.

Ретельний медичний контроль стану пацієнта має тривати до повного одужання.

Побічні реакції Квентіаксу

При прийомі кветіапіну частіше повідомляв і про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (припинення застосування) препарату, підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ), зниження збільшення маси тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і застосування інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією та периферичними набряками.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена нижче за такою класифікацією: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко ( ≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та невідомо частота (неможливо оцінити виходячи з існуючих даних).

З боку крові та лімфатичної системи
Дуже часто Часто   Нечасто Рідко	Зниження рівня гемоглобіну22 Лейкопенія1,28, зменшення кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів27 Тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів13, нейтропенія1 Агранулоцитоз26
З  боку імунної системи
Нечасто Рідко	Гіперчутливість (у тому числі алергічні реакції шкіри) Анафілактична реакція5
З  боку ендокринної системи
Часто     Нечасто   Дуже рідко	Гіперпролактинемія15, зниження загального Т424, зниження вільного Т424, зниження загального Т324, підвищення ТТГ24   Зниження вільного Т324, гіпотиреоїдизм21   Неадекватна секреція антидіуретичного гормону
З боку метаболізму та харчування
Дуже часто     Часто   Нечасто   Рідко	Підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові10,30, підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ)11,30, зниження холестеринуЛПВЩ17,30, підвищення маси тіла8,30 Посилення апетиту, підвищення рівня глюкози у крові до рівнів гіперглікемії6,30 Гіпонатріємія19, цукровий діабет1,5 загострення вже існуючого цукрового діабету Метаболічний синдром29
Психічні порушення
Часто   Рідко	Незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка20 Сомнамбулізм та пов’язані з цим явища, такі як розмови уві сні та розлади харчової поведінки у сні
З боку нервової системи
Дуже часто   Часто   Нечасто	Запаморочення4,16, сонливість2,16, головний біль, екстрапірамідні симптоми1,21, дизартрія Судоми1, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінезія1,5, непритомність4,16 Стан сплутаності свідомості
З боку серця
Часто Нечасто Частота невідома	Тахікардія4, пальпітація23 Пролонгація інтервалу QT1,12,18, брадикардія32 Кардіоміопатія, міокардит
З  боку органів зору
Часто	Нечіткість зору
З боку судин
Часто Рідко Частота невідома	Ортостатична гіпотензія4,16 Венозна тромбоемболія1 Інсульт33
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто	Затримка сечовипускання
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Часто Нечасто	Диспное 23 Риніт
З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто Часто Нечасто Рідко	Сухість  у роті Запор, диспепсія, блювання25 Дисфагія7 Панкреатит1 , кишкова непрохідність/ілеус
З боку гепатобіліарної системи
Часто   Нечасто Рідко	Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛT) у сироватці крові3, підвищення рівнів гамма-ГТ3 Підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ)3 у сироватці крові Жовтяниця5, гепатит
З боку шкіри та підшкірної тканини
Дуже рідко Частота невідома	Ангіоневротичний набряк5, синдром Стівенса–Джонсона5 Токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), реакції шкіри, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS), шкірний васкуліт
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Дуже рідко	Рабдоміоліз
Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани
Частота невідома	Синдром відміни препарату у новонароджених31 , неонатальна абстиненція
З боку  репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто Рідко	Статева дисфункція Пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, порушення менструального циклу
Загальні порушення
Дуже часто Часто Рідко	Симптоми відміни (припинення застосування)1,9 Легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, пірексія Злоякісний нейролептичний синдром1, гіпотермія
Зміни лабораторних показників
Рідко	Підвищення рівня креатинінфосфокінази у крові14

1. Див. розділ Див. розділ «Особливості застосування».

2. Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тижнів лікування і зазвичай зникає при подовженні застосування кветіапіну.

3. Асимптоматичне підвищення (відхилення від норми до 3ХВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глютамілтрансферази) спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення зазвичай оборотні при продовженні лікування кветіапіном.

4. Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, які блокують альфа1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може спричинити ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та у деяких пацієнтів – непритомністю, особливо в період підбору початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).

5. Підрахунок частоти цих побічних реакцій проводився тільки на основі постмаркетингових даних використання кветіапіну в лікарській формі зі швидким вивільненням.

6. Рівень глюкози в крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози в крові після їжі ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.

7. Зростання частоти дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо спостерігалося лише в ході клінічних досліджень біполярної депресії.

8. Засноване на 7% збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.

9. Симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій значно знижувалась через тиждень після припинення лікування.

10. Рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1694 ммоль/л) (пацієнти старше 18 років) як мінімум в одному випадку.

11. Рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти старше 18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) спостерігалося дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів із підвищенням рівня холестерину ЛПНЩ було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

12. Див. розділ нижче.

13. Тромбоцити ≤100х109/л щонайменше в одному випадку.

14. Згідно з даними клінічних досліджень побічних реакцій, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові не пов'язане зі злоякісним нейролептичним синдромом.

15. Рівень пролактину (пацієнти віком >18 років) >20 мкг/л (869,56 пкмоль/л) у чоловіків; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) в жінок – у час.

16. Може призвести до падіння.

17. Холестерин ЛПВЩ < 40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; <50 мг/дл (1282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

18. Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QT C з <450 мсек до ≥450 мсек з підвищенням на ≥30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мають відхилення до клінічно значущого рівня, подібні у групах кветіапіну та плацебо.

19. Відхилення від >132 ммоль/л до <132 ммоль/л щонайменше при одному обстеженні.

20. Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомляли під час терапії кветіапіном або після припинення лікування препаратом (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

21. Див. розділ «Фармакологічні властивості».

22. Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні при одному обстеженні спостерігалося у 11% пацієнтів, лікованих кветіапін у всіх дослідженнях, включаючи відкриті. Для цих пацієнтів максимальне середнє зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл.

23. Часто спостерігалося на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або основних серцевих/респіраторних захворювань.

24. На основі відхилення від нормального вихідного до потенційно клінічно важливого значення будь-коли після початку лікування у всіх дослідженнях. Відхилення загального Т4, вільного Т4, загального Т3 та вільного Т3 становило <0,8х НМН (пкмоль/л) та відхилення ТТГ становить >5 мМЕ/л у будь-який час.

25. У міру збільшення частоти блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років).

26. Відхилення рівня нейтрофілів від базового ≥1,5х109/л до <0,5х109/л у будь-який час протягом лікування.

27. Засновано на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початку лікування у всіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів склало 1х109 клітин/л у будь-який час.

28. Засновано на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початку лікування у всіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів склало ≤3х109 клітин/л у час.

29. Згідно з повідомленнями про побічні реакції щодо метаболічного синдрому, отриманих у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

30. Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігалося більш ніж одноразове посилення метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози в крові та ліпіди (див. «Особливості застосування»).

31. Див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю».

32. Може виникнути під час або невдовзі після початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях про виникнення брадикардії та пов'язаних із цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

33. За підсумками одного ретроспективного нерандомизированного епідеміологічного дослідження.

Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового нез'ясованого летального результату, зупинки серця та аритмії типу torsade de pointes були повідомлені при застосуванні нейролептичних лікарських засобів і вважаються специфічними для цього класу препаратів.

У зв'язку з лікуванням кветіапіном повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції (SCAR), включаючи синдром Стівенса – Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (TE Н), реакції шкіри, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS).

Пацієнти дитячого віку

Ті ж ПРЛЗ, що були описані вище у дорослих, слід розглядати і серед дітей та підлітків. Таблиця 2 узагальнює ПРЛС, що виникають з вищою частотою у пацієнтів дитячого та підліткового віку (10 – 17 років), ніж у дорослих, або ПРЛС, які не спостерігалися у групі дорослих хворих.

Прлз серед дітей та підлітків, асоційовані з лікуванням кветіапіном,
що зустрічаються частіше, ніж у дорослих, або не спостерігаються у групі дорослих пацієнтів.

Частота виникнення небажаних явищ визначена за такою класифікацією: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000) , <1/1000) та дуже рідко (< 1/10 000).

Таблиця 2

Порушення з боку ендокринної системи
Дуже часто	Підвищення рівня пролактину1
Порушення метаболізму та харчування
Дуже часто	Збільшений апетит
Порушення з боку нервової системи
Дуже часто Часто	Екстрапірамідні симптоми3,4 Втрата свідомості
Порушення з боку судин
Дуже часто	Підвищення артеріального тиску2
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
Часто	Риніт
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто	Блювання
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату
Часто	Дратівливість3

1 рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56) пкмоль/л) для чоловіків; >26 мкг/ (>1130,428 пкмоль/л) для жінок у час. Менше 1% пацієнтів мали зростання рівня пролактину >100 мкг/л.

2 На основі відхилень вище за клінічно значущі значення (на основі критеріїв Національного інституту охорони здоров'я) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного або >10 мм рт. ст. для діастолічного артеріального тиску у будь-який час у двох короткочасних (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків.

3 Примітка: частота відповідає спостерігається у дорослих, проте може бути пов'язана з іншими клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

4 Див. розділ «Фармакодинаміка».

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутність ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.