Гістак 150 мг таблетки №100 Ranbaxy (Індія)

Гістак (histac) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить ранітидину гідрохлориду еквівалентно ранітидину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат тальк очищений натрію кроскармелоза гідроксипропілметилцелюлоза олія рицинова титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

біліого або майже біліого кольору круглі двоопуклі таблетки вкриті оболонкою з маркуванням «Histac 150» з одного боку та «Ranbaxy» – з іншого.

Фармако-терапевтична група

Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Код АТХ A02B A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ранітидин – противиразковий засіб антагоніст Н2‑гістамінових рецепторів.

Механізм дії зумовлений конкурентним інгібуванням Н2‑гістамінових рецепторів мембран парієтальних клітин слизової оболонки шлунка. Знижує базальну і стимульовану секрецію соляної кислоти зменшуючи об’єм шлункового соку спричиненого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка) харчовим навантаженням дією гормонів і біогенних стимуляторів (гастрин гістамін пентагастрин кофеїн). Ранітидин зменшує кількість соляної кислоти у шлунковому соку не впливає на концентрацію гастрину у плазмі крові а також продукцію слизу. Ранітидин характеризується тривалою дією.

Ранітидин не впливає на ферментативну систему цитохрому P450 печінки.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування ранітидин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 50 %. Cmax у крові досягається через 2-3 години і становить 478 нг/мл. Частково метаболізується у печінці до N-оксиду (головний метаболіт 4 % дози) S-оксиду і деметилюється.

Т½ (після прийому внутрішньо) при нормальному кліренсі креатиніну – 2-3 години при зниженому (20-30 мл/хв) – 8-9 годин. Екскретується нирками протягом 24 годин у незміненому вигляді виводиться близько 30 % перорально прийнятої дози.

Проникає через гістогематичні бар’єри у т. ч. через плацентарний але погано – через гемато-енцефалічний бар’єр. Достатньо значущі концентрації визначаються у грудному молоці. Швидкість і ступінь елімінації мало залежать від стану печінки і пов’язані в основному з функцією нирок.

Клінічні характеристики.

Показання

• Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення)включаючи виразку асоційовану з прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• функціональна диспепсія;
• хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (для полегшення симптомів) або рефлюкс-езофагіт.

Протипоказання Гістаку

Підвищена індивідуальна чутливість до ранітидину та до інших компонентів препарату;

наявність злоякісних захворювань шлунка цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі;

виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 50 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ранітидин може впливати на абсорбцію метаболізм та ниркову екскрецію інших лікарських засобів.

Ранітидин у терапевтичних дозах не змінює активності ферментної системи цитохрому Р450 і не потенціює дію лікарських засобів що метаболізуються цією системою (діазепам лідокаїн фенітоїн пропранолол теофілін).

Ранітидин змінюючи кислотність шлунка може впливати на біодоступність деяких лікарських засобів. Це призводить або до підвищення їх абсорбції (тріазолам мідазолам гліпізид) або до зниження їх абсорбції (кетоконазол ітраконазол атазанавір гефітиніб).

Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію ранітидину внаслідок чого інтервал між прийомом цих лікарських засобів і ранітидину має становити не менше 1-2 годин.

Одночасне застосування з метопрололом може призвести до підвищення концентрації метопрололу у сироватці крові.

Ранітидин при одночасному застосуванні з кумариновими антикоагулянтами (варфарин) може змінювати протромбіновий час (рекомендується моніторинг протромбінового часу).

Високі дози ранітидину можуть уповільнювати екскрецію прокаїнаміду та N-ацетилпрокаїнаміду що призводить до підвищення їх рівня у плазмі крові.

Дані про взаємодію між ранітидином і амоксициліном або метронідазолом відсутні.

Куріння тютюну знижує ефективність ранітидину.

Особливості застосування препарату

При наявності алергії на інші препарати групи блокаторів

Н2-рецепторів гістаміну можливі алергічні реакції на ранітидин тому при наявності гіперчутливості до інших препаратів цієї групи слід з обережністю застосовувати препарат.

З обережністю застосовувати препарат при гострій порфірії (у т. ч. в анамнезі) імунодефіциті фенілкетонурії.

Ранітидин виводиться нирками тому у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю його рівень у плазмі підвищений (див. дозування для таких пацієнтів у розділі «Спосіб застосування та дози»).

У хворих літнього віку з порушеннями функції печінки або нирок можливе порушення (сплутаність) свідомості що зумовлює необхідність зниження дози.

Лікування препаратом може маскувати симптоми карциноми шлунка тому перед початком лікування слід виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Необхідний регулярний нагляд за пацієнтами (особливо літнього віку та з вказівками в анамнезі на пептичну виразку шлунка та/або дванадцятипалої кишки) які приймають ранітидин разом з НПЗЗ.

У хворих літнього віку осіб з хронічними захворюваннями легень цукровим діабетом або в осіб з ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії.

Лікування препаратом відміняти поступово через ризик розвитку синдрому «рикошету» при різкій відміні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення галюцинації порушення акомодації) під час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Гістак

Призначати дорослим та дітям віком від 12 років застосовувати внутрішньо не розжовуючи запиваючи невеликою кількістю води незалежно від прийому їжі.

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення). Призначати по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу (зранку та ввечері) протягом 4 тижнів. При виразках що не зарубцювалися продовжити лікування протягом наступних 4 тижнів.

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки асоційована з НПЗЗ. У фазі загострення призначати по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу (зранку та ввечері) на період терапії НПЗЗ (протягом 8-12 тижнів).

Функціональна диспепсія. Призначати по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу протягом 2-3 тижнів.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення. Призначати по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу протягом 2-4 тижнів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Для полегшення симптомів застосовувати по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів; при необхідності курс лікування продовжити. При загостренні та для довготривалого лікування призначають по 1 таблетці (150 мг) 2 рази на добу протягом 8 тижнів; при необхідності курс лікування продовжувати до 12 тижнів.

Пацієнти з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 50 мл/хв). Добова доза препарату для цієї категорії пацієнтів становить 150 мг.

Діти. Дітям віком від 12 років застосування препарату показано з метою скорочення термінів лікування пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби включаючи рефлюкс-езофагіт і для полегшення симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Передозування

Можливе посилення побічних реакцій.

Лікування: при необхідності проводити адекватну симптоматичну і підтримуючу терапію. Препарат може бути виведений за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції Гістаку

З боку системи крові: лейкопенія оборотна тромбоцитопенія агранулоцитоз або панцитопенія іноді з гіпоплазією або аплазією кісткового мозку нейтропенія імунна гемолітична та апластична анемія (зазвичай оборотні).

З боку імунної системи: кропив’янка ангіоневротичний набряк анафілактичний шок бронхоспазм мультиформна ексудативна еритема ексфоліативний дерматит синдром Стівенса-Джонсона синдром Лайєлла гіпертермія.

З боку психіки: підвищена втомлюваність оборотна сплутаність свідомості сонливість безсоння емоційна лабільність занепокоєність стан розгубленості тривожності і неспокою депресія нервозність галюцинації шум у вухах дратівливість дезорієнтація. Ці прояви спостерігаються переважно у тяжкохворих або пацієнтів літнього віку.

З боку нервової системи: головний біль запаморочення і зворотні мимовільні рухові розлади.

З боку органів зору: нечіткість зорового сприйняття порушення акомодації.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія брадикардія тахікардія асистолія атріовентрикулярна блокада васкуліт біль у грудях аритмія екстрасистолія.

З боку травного тракту: сухість у роті нудота блювання метеоризм запор діарея біль у животі гострий панкреатит зниження апетиту.

З боку гепатобіліарної системи: скороминущі та оборотні зміни показників функції печінки гепатоцелюлярний холестатичний чи змішаний гепатит жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини: гіперемія свербіж шкірні висипання мультиформна еритема алопеція.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія міалгія.

З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи: гіперпролактинемія галакторея гінекомастія аменорея зниження потенції і/або лібідо.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому темному недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

10 таблетoк у стрипах; по 2 або 10 стрипів у коробці з картону.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.