Фуросемід-Дарниця розчин для ін'єкцій 10 мг/мл по 2 мл ампула №10

Фуросемід-Дарниця (Furosemide-Darnitsa) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: furоsemide;

• 1 мл розчину містить фуросеміду 10 мг;

Допоміжні речовини: натрію хлорид, гідроксид натрію, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості

Прозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.

Фармакотерапевтична група

Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів. Код АТХ С03С А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фуросемід є петлевим діуретиком швидкої дії, що призводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, який розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб у канальці в місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає в результаті пригнічення реабсорбції натрію хлориду в цьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35% клубочкової фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв'язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується виведення іонів кальцію та магнію. Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. При серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення переднавантаження серця (шляхом звуження ємнісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосереднім і передбачає адекватну функцію нирок з активацією ренін-ангіотензинової системи та не пошкодженим синтезом простагландинів. Крім цього, завдяки властивому йому натрійуретичному ефекту, фуросемід знижує реактивність судин щодо катехоламінів, збільшену у хворих на артеріальну гіпертензію.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об'ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м'язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 15 хвилин після введення дози лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалося у здорових добровольців, які отримували фуросемід у дозі 10–100 мг. Тривалість дії у здорових добровольців становить приблизно 3 години після внутрішньовенного введення 20 мг фуросеміду.

У пацієнтів взаємозв'язок між концентраціями незв'язаного (вільного) фуросеміду всередині трубчастих органів (визначений на основі швидкості екскреції фуросеміду з сечею) і натрійуретичний ефект виражається у формі сигмовидної кривої з мінімальною ефективною швидкістю екскреції фуросеміду, що становить приблизно 10 мікро. Таким чином, безперервна внутрішньовенна інфузія фуросеміду є більш ефективною, ніж повторні болюсні ін'єкції. Крім того, крім певної болюсної дози лікарського засобу, не спостерігається значного збільшення ефекту. Ефект фуросеміду зменшується, якщо відбувається зменшення тубулярної секреції або зв'язування лікарського засобу з альбуміном усередині канальців.

Фармакокінетика

Об'єм розподілу фуросеміду становить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Обсяг розподілу може бути вищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполуки з білками плазми, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді незміненого лікарського засобу шляхом секреції проксимальний каналець. Після внутрішньовенного призначення від 60% до 70% введеної дози фуросеміду виводиться саме таким чином. Метаболіт фуросеміду - глюкуронід - становить 10-20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Кінцевий період напіввиведення фуросеміду після внутрішньовенного призначення становить приблизно від 1 до 1,5 годин.

Фуросемід проникає у грудне молоко, через плацентарний бар'єр та повільно потрапляє до плода. Фуросемід визначається у плоді або у новонароджених у тих же концентраціях, що й у матері дитини.

Захворювання нирок. При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення подовжений; Кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми приводять до підвищення концентрації незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів знижена завдяки зв'язуванню з інтратубулярним альбуміном та зниженою канальцевою секрецією.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність. При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином завдяки більшому обсягу розподілу. Слід зазначити, що у цій групі пацієнтів спостерігається широке розмаїтість всіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти похилого віку. Виведення фуросеміду сповільнене через зменшення функції нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою артеріальною гіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

Недоношені та доношені діти. Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути сповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушено здатність до глюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плода старше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят віком від 2 місяців кінцевий кліренс аналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

Клінічні характеристики

Показання

• Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).
• Набряки при гострій застійній серцевій недостатності.
• Набряки при хронічній нирковій недостатності.
• Гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів.
• Набряки при захворюваннях печінки (у разі потреби для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).
• Гіпертонічний криз (як підтримуючий засіб).
• Підтримка форсованого діурезу.

Протипоказання Фуросеміду-Дарниця

Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу. У пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (наприклад, на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.

Гіповолемія чи зневоднення організму.

Ниркова недостатність у вигляді анурії, якщо не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

Ниркова недостатність через отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними лікарськими засобами.

Тяжка гіпонатріємія.

Прекоматозний або коматозний стан, що асоціюється з печінковою енцефалопатією.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінації, що не рекомендуються.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Тому не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може посилювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до пошкодження, що має незворотний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, які потребують застосування запобіжних заходів.

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Крім цього, може посилюватися нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначають у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли лікарський засіб застосовують для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід зменшує виведення солей літію і може призводити до збільшення рівня літію у сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичного та нейротоксичного ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію у пацієнтів, які отримують цю комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) або антагоніста рецептора ангіотензину II, або при першому застосуванні. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, збільшити дозу інгібітора АПФ або антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід бути обережним і ретельно зважувати ризик і користь перед тим, як прийняти рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Комбінації, які слід застосовувати обережно.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватись токсичність саліцилату.

Зниження ефективності фуросеміду може виникнути після спільного застосування з фенітоїном.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та тривале застосування проносних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність деяких інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що викликають синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні лікарські засоби, діуретики або інші лікарські засоби, що мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, такі як фуросемід, піддаються значної канальцевої секреції в нирках, можуть знижувати ефективність фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та підвищення ризику побічних ефектів, викликаних фуросемідом або супутньої терапії, що застосовується.

Може знижуватися ефективність протидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, які мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрину, норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних міорелаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутись у пацієнтів, які отримують терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Одночасне застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного щодо гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася велика частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних.

Особливості застосування препарату

Під час лікування лікарським засобом Фуросемід-Дарниця слід забезпечувати постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі вимагають пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням лікарського засобу Фуросемід-Дарниця потребує регулярного медичного спостереження за пацієнтом. Необхідно особливо ретельний моніторинг:

• хворих на артеріальну гіпотензію;
• пацієнтів, які потрапляють до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров до головного мозку;
• пацієнтів із латентною або вираженою формою цукрового діабету;
• хворих на подагру;
• пацієнтів з гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;
• пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, що асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідне обережне титрування дози;
• недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); слід здійснювати моніторинг функції нирок та виконати ультрасонографію нирок.

Регулярний моніторинг натрію, калію та креатиніну сироватки крові взагалі рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного моніторингу вимагають пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у разі значної додаткової втрати рідини (наприклад, внаслідок блювання, діареї чи інтенсивного виділення поту). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід відкоригувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), супутній прийом лікарських засобів та харчування. Наприклад, внаслідок блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні лікарського засобу Фуросемід-Дарниця доцільно рекомендувати пацієнтові їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні лікарського засобу Фуросемід-Дарниця може виникнути необхідність медикаментозної компенсації дефіциту калію.

У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону серед пацієнтів похилого віку зі слабоумством більш високий рівень летальності спостерігалося у пацієнтів, які отримували фуросемід одночасно з рисперидоном, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки рисперидон або фуросемід.

Слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь перед тим, як прийняти рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Слід уникати одночасного вживання алкоголю та лікарського засобу Фуросемід-Дарниця.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр. Його не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків проведення лікування за життєвими показаннями. Лікування лікарським засобом у період вагітності вимагає спостереження за зростанням та розвитком плода.

Період годування груддю. Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю на період лікування фуросемідом.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

При застосуванні лікарського засобу Фуросемід-Дарниця деякі побічні ефекти (наприклад, несподіване значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції.

Тому слід утримуватись на період лікування від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Фуросемід-Дарниця

Режим застосування встановлюється лікарем індивідуально, залежно від вираженості порушень водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. У процесі застосування лікарського засобу слід коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу та динаміки загального стану пацієнта.

Фуросемід призначають внутрішньовенно тільки в тому випадку, коли прийом внутрішньо недоцільний або неефективний (наприклад, при порушенні всмоктування в кишечнику) або при необхідності швидкого ефекту. У разі застосування внутрішньовенної терапії рекомендується якнайшвидший перехід до терапії лікарським засобом для перорального застосування.

Для досягнення оптимальної ефективності та пригнічення зустрічної регуляції в цілому віддається перевага безперервної інфузії фуросеміду порівняно з повторними болюсними ін'єкціями.

У випадках, коли безперервна інфузія фуросеміду є недоцільною для подальшого лікування після введення однієї або декількох болюсних доз, надається перевага подальшій схемі лікування з призначенням низьких доз, які вводяться через короткі часові інтервали (приблизно 4 години), порівняно з великими болюсними дозами, в більшій кількості.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду 1500 мг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для парентерального введення становить 1 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування

Дозування для дорослих взагалі базується на використанні наведених нижче рекомендацій.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності. Рекомендована початкова доза лікарського засобу становить від 20 мг до 50 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу відповідно до терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати добову дозу, розподілену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при гострій застійній серцевій недостатності. Рекомендована початкова доза лікарського засобу становить від 20 мг до 40 мг і призначається у вигляді болюсної ін'єкції. У разі потреби можна регулювати дозу, виходячи з терапевтичної відповіді пацієнта.

Набряки при хронічній нирковій недостатності. Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Отже, неможливо точно передбачити ефективність дози. Пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це застосування такої дози, що призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+).

У разі внутрішньовенного введення дозу фуросеміду можна визначати наступним чином: лікування починається з введення безперервної внутрішньовенної інфузії 0,1 мг протягом 1 хвилини, потім швидкість інфузії збільшується кожні півгодини залежно від відповіді пацієнта.

При гострій нирковій недостатності перед тим як розпочати застосування фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, гіпотензію та значний електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якнайшвидше перейти від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Рекомендована початкова доза становить 40 мг та призначається у вигляді внутрішньовенної ін'єкції. Якщо призначення даної дози не призводить до бажаного збільшення виведення рідини, фуросемід можна призначати у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи з від 50 мг до 100 мг лікарського засобу за 1 годину.

Набряки при захворюваннях печінки. Фуросемід призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це введення такої дози, що призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Гіпертензивний криз. Рекомендовану початкову дозу від 20 до 40 мг призначають у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта.

Підтримка форсованого діурезу у разі отруєння. Фуросемід призначають внутрішньовенно додатково до введення інфузій електролітних розчинів. Доза залежить від терапевтичної відповіді на фуросемід. Втрату рідини та електролітів слід регулювати в період ініціювання та під час лікування. У разі отруєння кислотними чи лужними речовинами виведення рідини можна прискорити шляхом алкалізації чи окислення сечі відповідно.

Рекомендована початкова доза становить від 20 мг до 40 мг і призначається внутрішньовенно.

Спеціальні рекомендації щодо застосування

внутрішньовенна ін'єкція/інфузія: у разі внутрішньовенного введення фуросеміду необхідно призначати у вигляді повільної ін'єкції або інфузії зі швидкістю не більше 4 мг за 1 хвилину. Пацієнтам із вираженими порушеннями функції печінки (креатинін сироватки крові > 5 мг/дл) рекомендується проводити інфузію зі швидкістю не більше 2,5 мг на 1 хвилину.

Внутрішньом'язова ін'єкція: призначення лікарського засобу у вигляді внутрішньом'язової ін'єкції слід обмежувати лише винятковими випадками, коли недоцільний прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення. Слід врахувати, що спосіб введення лікарського засобу у вигляді внутрішньом'язової ін'єкції не показаний для лікування гострих станів, таких як набряк легень.

Інфузію лікарського засобу Фуросемід-Дарниця не слід здійснювати разом з іншими лікарськими засобами!

Фуросемід-Дарниця є розчином з рівнем рН від 8,8 до 9,8, що не має буферної ємності. Таким чином, активний компонент може випасти в осад при значеннях рівня рН нижче 7. У разі розведення даного розчину слід звернути увагу на забезпечення перебування рН розчину розбавленого в межах від слабо лужного до нейтрального.

0,9% розчин хлориду натрію можна застосовувати як розчинник. Рекомендується застосовувати розведені розчини якнайшвидше.

Діти

Для дітей дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Симптоми: клінічна картина гострого чи хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів та рідини та включає такі ознаки як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV-блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень відносяться тяжка артеріальна гіпотензія (прогресуюча до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маячня, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Лікування: специфічних антидотів фуросеміду немає. Терапія симптоматична.

Побічні реакції Фуросеміду-Дарниця

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: порушення слуху, які зазвичай є такими, що проходять, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або у разі занадто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду. Повідомлялося про випадки глухоти, іноді незворотної після перорального прийому або введення фуросеміду. Дзвін у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, гострий панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестаз, підвищення рівнів трансаміназ.

З боку нирок та сечовивідної системи: тубуло-інтерстиціальний нефрит, збільшення об'єму сечі, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією відтоку сечі), нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених немовлят, ниркова недостатність.

З боку обміну речовин, метаболізму: порушення електролітного балансу (у тому числі з клінічними проявами), зневоднення та гіповолемія, особливо у пацієнтів похилого віку, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз, підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення рівня у крові, напади подагри, підвищення рівня сечовини в крові, зниження толерантності до глюкози, перебіг цукрового діабету може перейти з латентної форми у виражену псевдосиндром Бартера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

З боку нервової системи: парестезії, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю.

Серцево-судинна система: гіпотензія, в тому числі ортостатична гіпотензія, васкуліт, тромбоз.

З боку крові та лімфатичної системи: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична анемія або гемолітична анемія.

З боку імунної системи: важкі анафілактичні та анафілактоїдні реакції (зокрема, що супроводжуються шоком).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив'янка, висипання, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакція фоточутливості, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований сипання з еозинофілією та системною симптоматикою).

Загальні порушення та реакції у місці введення: підвищення температури тіла, місцеві реакції, наприклад, біль після ін'єкції.

Вроджені та спадкові/генетичні порушення: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, якщо фуросемід призначати недоношеним немовлятам протягом перших днів життя.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Упаковка

По 2 мл у ампулах; по 10 ампул у контурній комірковій упаковці; по 1 контурній комірковій упаковці в пачці; по 2 мл у ампулах; по 5 ампул у контурній комірковій упаковці; по 2 контурні коміркові упаковки в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.