Фелодип 2,5 мг таблетки №30

Фелодип (Felodip) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: фелодипін;

• 1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг або 10 мг фелодипіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, повідон, пропілгалат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка таблетки по 2,5 мг: гіпромелоза, заліза оксид жовтий (Е 172), діоксид титану (Е 171), тальк, пропіленгліколь;

оболонка таблетки по 5 мг і по 10 мг: гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь.

Лікарська форма

Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 2,5 мг: таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору, круглі, двоопуклі, діаметром 9 мм, з відбитком «2.5» з одного боку;
• таблетки по 5 мг: таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, діаметром 9 мм, з відбитком «5» з одного боку;
• таблетки по 10 мг: таблетки, вкриті оболонкою, червоно-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, діаметром 9 мм, з відбитком «10» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Cелективні блокатори кальцієвих каналів з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код ATX C08C A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фелодипін – вазоселективний блокатор кальцієвих каналів, що знижує артеріальний тиск шляхом зменшення периферичного судинного опору. У терапевтичних дозах фелодипін вибірково впливає на гладкі м'язи артеріол, не безпосередньо впливає на скоротливість і провідність серця.

Лікарський засіб не впливає на гладкі м'язи вен та адренергічні вазомоторні механізми і, отже, прийом фелодипіну не пов'язаний із симптомами ортостатичної гіпотензії. Фелодипін має власний помірний натрійуретичний і діуретичний ефект і, таким чином, не тягне затримку рідини в організмі.

Фелодипін ефективний при різних ступенях артеріальної гіпертензії. Його можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад: β-блокаторами, діуретиками або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)) для посилення антигіпертензивної дії. Фелодипін знижує систолічний та діастолічний АТ, і його можна призначати у разі ізольованої систолічної гіпертензії. Фелодипін зберігає свою антигіпертензивну ефективність також у поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами.

Фелодипін має антиангінальну та протиішемічну дію завдяки впливу на баланс між споживанням та постачанням міокарда киснем. Фелодипін зменшує опір коронарним судинам. Кровотік через коронарні судини та насичення міокарда киснем також підвищуються завдяки дилатації епікардіальних та артеріол. Фелодипін ефективно попереджає утворення та розвиток спазму коронарних судин. Зниження системного артеріального тиску, зумовлене фелодипіном, послаблює поста навантаження на лівий шлуночок і знижує потребу міокарда в кисні.
Фелодипін покращує переносимість навантажень та зменшує частоту виникнення нападів у пацієнтів із стабільною стенокардією напруги. Пацієнтам зі стабільною стенокардією фелодипін можна призначати як монотерапію або в комбінації з блокаторами β-адренорецепторів.

Фелодипін є ефективним засобом, який добре переноситься дорослими пацієнтами, незважаючи на вік, расу, пацієнтами із супутніми захворюваннями, такими як застійна серцева недостатність, бронхіальна астма та інші обструктивні захворювання легень, ниркова недостатність, цукровий діабет, подагра, гіперліпідемія. також пацієнтами після трансплантації нирок. Фелодипін не впливає на глікемію та ліпідний профіль.

Місце та механізм дії

Основна фармакодинамічна риса фелодипіну полягає у високому ступені судинної селективності. Міогенно активні гладкі м'язи резистивних артеріол особливо чутливі до дії фелодипіну. Фелодипін пригнічує електричну та скорочувальну активність гладких м'язів судин, впливаючи на кальцієві канали в клітинній мембрані.

Гемодинамічні ефекти

Первинний гемодинамічний ефект фелодипіну полягає у зниженні загального периферичного судинного опору, що призводить до зниження артеріального тиску. Цей ефект залежить від дози. У цілому нині зниження АТ спостерігається через 2 години після одноразового прийому і триває щонайменше 24 годин, а співвідношення Т/Р ( trough / peak – співвідношення кінцевого і пікового ефекту) сягає величин значно вище, ніж 50%. Існує позитивне співвідношення між концентрацією фелодипіну в плазмі крові, зниженням судинного периферичного опору та артеріального тиску.

Серцеві ефекти

У терапевтичних дозах фелодипін не впливає на скоротливість серця, атріовентрикулярну провідність та рефрактерний період атріовентрикулярного вузла. Гіпотензивна терапія фелодипіном пов'язана із значною регресією існуючої гіпертрофії лівого шлуночка.

Ниркові ефекти

Фелодипін має незначну натрійуретичну та діуретичну дію, оскільки знижує тубулярну реабсорбцію натрію. Фелодипін не впливає на добове виведення калію або альбуміну. Судинний опір нирок зменшується після прийому фелодипіну. Нормальна швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не змінюється. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією в процесі лікування фелодипіном СКФ може підвищуватися.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин після трансплантації нирок, фелодипін знижує артеріальний тиск, покращує нирковий кровотік та швидкість ШКФ. Фелодипін може покращувати роботу трансплантату на ранніх стадіях після трансплантації.
Ефективне зниження високого артеріального тиску особливо корисне для пацієнтів з цукровим діабетом.

Клінічна ефективність

У дослідженні HOT (Hypertension Optimal Treatment – «Оптимальне лікування артеріальної гіпертензії») вивчалася залежність великих серцево-судинних подій (таких як гострий інфаркт міокарда, інсульт та летальний наслідок через серцево-судинне захворювання) від цільового діастолічного артеріального тиску . ст., ≤ 85 мм рт. ст. та ≤80 мм рт. ст. та досягнутого показника АТ, при цьому фелодипін застосовувався як базова терапія.

Загалом 18790 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (діастолічний артеріальний тиск 100–115 мм рт. ст.) у віці 50–80 років перебували під наглядом протягом у середньому 3,8 року (від 3,3 до 4,9). Фелодипін застосовувався як монотерапія або в комбінації з β-блокатором та/або інгібітором АПФ та/або діуретиком.

Позитивними результатами дослідження було зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску до 139 та 83 мм рт. ст. відповідно.

У дослідженні STOP-2 (Swedish Trial in Old Patients with Hypertension -2 – «Шведське дослідження за участю пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією-2»), в якому брали участь 6614 пацієнтів віком від 70 до 84 років, блокатори кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину (фелодипін та ісрадипін), показав запобіжний ефект щодо смертності та захворюваності внаслідок серцево-судинних патологій, як і інші широко застосовувані класи антигіпертензивних лікарських засобів – інгібітори АПФ, β-блокатори та діуретики.

Фармакокінетика

Всмоктування. Фелодипін повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після прийому внутрішньо таблеток з модифікованим вивільненням.

Біодоступність людини становить приблизно 15% і залежить від прийнятої дози в діапазоні терапевтичного інтервалу. Завдяки особливостям лікарської форми модифіковано вивільнення фелодипіну. подовжує фазу всмоктування та забезпечує його рівномірну концентрацію у плазмі крові протягом 24 годин. При застосуванні лікарської форми з пролонгованою дією максимальний рівень фелодипіну в плазмі крові (t max ) досягається через 3-5 годин. При одночасному застосуванні фелодипіну з жирною їжею підвищується швидкість абсорбції без зміни ступеня абсорбції.

Розподіл. 99% фелодипіну зв'язується з плазмовими протеїнами, переважно з альбумінами. Об'єм розподілу у рівноважному стані становить 10 л/кг.

Метаболізм. Фелодипін метаболізується головним чином у печінці за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4), всі його метаболіти неактивні. Фелодипін відноситься до лікарських засобів з високим кліренсом, що в середньому становить 1200 мл/хв. При тривалому застосуванні не відмічено суттєвої кумуляції лікарського засобу.

У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки концентрація фелодипіну в плазмі крові вища, ніж у молодших пацієнтів. Фармакокінетика фелодипіну не змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Висновок. Період напіввиведення фелодипіну становить близько 25 годин, а рівноважна концентрація досягається через 5 днів. При тривалому застосуванні кумуляції діючої речовини немає. Приблизно 70% прийнятої дози препарату виводиться із сечею, а решта – з калом у формі метаболітів. У незміненому вигляді із сечею виводиться менше 0,5% прийнятої дози.

Лінійність/нелінійність. Концентрації в плазмі прямо пропорційні дозі в межах терапевтичного діапазону, яка становить 2,5-10 мг.

Клінічні властивості

Показання

Артеріальна гіпертензія

Профілактичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

Протипоказання Фелодіпу

Підвищена чутливість до фелодипіну та інших дигідропіридинів (теоретичний ризик перехресної реактивності) або до інших компонентів лікарського засобу.

Декомпенсована серцева недостатність.

• Нестабільна стенокардія.

Гострий інфаркт міокарда.

• Динамічна обструкція виносного тракту лівого желудочка.

Виражений аортальний/мітральний стеноз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фелодипін метаболізується у печінці за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Одночасне застосування речовин, що взаємодіють із ферментною системою цитохрому P450 3A4, може вплинути на рівні фелодипіну в плазмі крові.

Ферментні взаємодії

Препарати, які є інгібіторами або індукторами ізоферменту 3А4 цитохрому Р450, можуть впливати на рівень фелодипіну у плазмі.

Взаємодії, що призводять до підвищення концентрації фелодипіну в плазмі Інгібітори ензимів, такі як циметидин, ранітидин, еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, анти-ВІЛ-препарати/ інгібітори протеази (наприклад, ритонавір), хінідин-соівоу і деякі флавоніри. При застосуванні сумісно з потужним інгібітором CYP3A4 ітраконазолом Cmax та AUC фелодипіну зростали у 8 та 6 разів відповідно. При сумісному застосуванні з еритроміцином Cmax та AUC фелодипіну збільшувалися в 2,5 рази, а циметидин підвищував Cmax та AUC фелодипіну приблизно на 55%. Слід уникати комбінації фелодипіну з потужними інгібіторами CYP3A4. У разі розвитку клінічно значущих побічних явищ внаслідок надмірного впливу фелодипіну, що виник при комбінації препарату з сильними інгібіторами CYP3A4, рекомендується відкоригувати дозу фелодипіну та/або припинити застосування інгібітору CYP3A4.

Взаємодії, що призводять до зниження концентрації фелодипіну у плазмі крові

Індуктори ензимів, такі як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, барбітурати, ефавіренз, невірапін та звіробій (Hypericum perforatum), можуть знижувати концентрацію фелодипіну в плазмі крові, тому пацієнтам, які приймають ці ліки, потрібні більш високі дози. При застосуванні фелодипіну разом з карбамазепіном, фенітоїном або фенобарбіталом Cmax фелодипін знижувався на 82%, а AUC – на 96%. Слід уникати комбінації фелодипіну з потужними індукторами CYP3A4.

У разі недостатньої клінічної ефективності через зниження концентрації фелодипіну при його застосуванні в комбінації з потужними індукторами CYP3A4 рекомендується скоригувати дозу фелодипіну та/або припинити використання індуктора CYP3A4.

Додаткові взаємодії

Фелодипін може підвищувати концентрацію такролімусу. При одночасному застосуванні фелодипіну та такролімусу необхідно контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові та відповідно відкоригувати його дозу.
Фелодипін не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину.

Грейпфрутовий сік підвищує плазмовий рівень та біодоступність. фелодипіну через наявність у ньому флавоноїдів, тому його не можна застосовувати разом із фелодипіном.

Антигіпертензивні препарати пролонгують гіпотензивну дію фелодипіну.

Симпатоміметики знижують ефект фелодипіну.

Коригування дози не потрібне при одночасному застосуванні фелодипіну з дигоксином.

Фелодипін не вливає частку вільних фракцій інших ліків, що характеризуються значним зв'язуванням з білками плазми крові, наприклад варфарин.

Особливості застосування препарату

Ефективність та безпека застосування фелодипіну при лікуванні гіпертонічного кризу не досліджували.

Як і інші вазодилататори, лікарський засіб Фелодип може рідко викликати значну гіпотензію з тахікардією, що у чутливих пацієнтів може призвести до ішемії міокарда.
Фелодипін метаболізується у печінці. У зв'язку з цим більш високі терапевтичні концентрації та відповідь на лікування можна очікувати у пацієнтів із значно зниженою функцією печінки (див. «Спосіб застосування та дози»).
Одночасне застосування потужних індукторів або інгібіторів ізоферментів CYP3A4 може призводити до значного зниження або збільшення плазмових рівнів фелодипіну відповідно. Тому слід уникати таких комбінацій (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Легка гіперплазія ясен була зареєстрована у пацієнтів із вираженим гінгівітом/періодонтитом. Це можна запобігти при дотриманні ретельної гігієни ротової порожнини.

Лікарський засіб Фелодип слід обережно призначати пацієнтам з тяжкою дисфункцією лівого шлуночка.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не можна застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Фелодип протипоказаний під час вагітності. Неклінічні дослідження репродуктивної токсичності показали впливом геть розвиток плода, що з фармакологічним дією фелодипіну.

Годування груддю

Фелодип може проникати у грудне молоко, але невідомо, чи він негативно впливає на новонароджених. Через обмежені дані щодо безпеки препарату для немовлят, фелодипін не слід застосовувати в період годування груддю.

Фертильність

Відсутні дані щодо впливу фелодипіну на фертильність. Дослідження на щурах показали наявність певного впливу на розвиток плода та відсутність впливу на фертильність при застосуванні терапевтичних доз.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Фелодипін незначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Якщо під час застосування лікарського засобу пацієнти відчувають біль голови, нудоту, запаморочення або слабкість, швидкість реакції може бути порушена. Особливу обережність слід виявляти на початку терапії.

Спосіб застосування та дози Фелодип

Дорослі:

Артеріальна гіпертензія.

Режим дозування завжди визначається індивідуально.

Терапія починається з дози 5 мг один раз на день. З алежно від клінічної відповіді дозу можна зменшити до 2,5 мг або підвищити до 10 мг на добу. За потреби можна додати інший антигіпертензивний препарат. Стандартне підтримуюче дозування становить 5 мг 1 раз на добу.

Стенокардія

Режим дозування завжди визначається індивідуально.

Терапія починається з дози 5 мг один раз на день. За потреби цю дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу.

Фелодипін можна застосовувати в комбінації з β-блокаторами, інгібіторами АПФ або діуретиками. Гіпотензивна дія вказаних препаратів може мати адитивний ефект, тому комбіновану терапію слід застосовувати з обережністю, щоб уникнути гіпотензії.

Пацієнти похилого віку: лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок: пацієнти з порушенням функції нирок не потребують коригування дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки може спостерігатись підвищення концентрації фелодипіну в плазмі.

Такі пацієнти можуть бути чутливими до лікування нижчими дозами.

Лікарський засіб краще приймати вранці, перед їжею або після легкого сніданку, що не містить великої кількості жирів і вуглеводів. Таблетки не можна розжовувати, ділити або подрібнювати, щоб зберегти властивості модифікованого вивільнення. Таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи водою.

Діти

Враховуючи обмежений досвід застосування у педіатричній практиці, лікарський засіб не слід призначати дітям.

Передозування

Симптоми. Передозування може викликати надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотензією, іноді може супроводжуватися брадикардією.

Лікування. По можливості застосовувати активоване вугілля, промивання шлунка, якщо минуло не більше однієї години після прийому надлишкової дози. При тяжкій артеріальній гіпотензії показано симптоматичне лікування. Слід надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами. При брадикардії ввести
атропін внутрішньовенно 05-1 мг. Якщо цього недостатньо, необхідно заповнити об'єм плазми за допомогою інфузії, наприклад, глюкози, 0,9% розчину хлориду натрію, декстрану. Якщо вжиті заходи не призвели до нормалізації клінічного стану, можна застосувати симпатоміметики з переважним впливом на α1-адренорецептори.

Побічні реакції Фелодіпу

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, препарат може викликати почервоніння обличчя, головний біль, серцебиття, запаморочення та стомлюваність. Більшість цих реакцій є дозозалежними і найчастіше виявляються на початку лікування або підвищення дози. Зазвичай вони тимчасові. Також можуть виникнути залежно від дози набряку в ділянці кісточок, які є наслідком прекапілярної. вазодилатації, а не схильність до затримки рідини в організмі. У пацієнтів із запаленням ясен або періодонтитом може виникнути гіперплазія ясен, це можна запобігти, дотримуючись ретельної гігієни порожнини рота.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (наприклад, кропив'янка та ангіоневротичний набряк).

З боку нервової системи: біль голови, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезія, неспокій, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія.

З боку респіраторної системи: задишка, носова кровотеча.

Порушення серцево-судинної системи: погіршення проявів стенокардії (особливо на початку лікування). Переважно у пацієнтів із симптоматичною ішемічною хворобою серця: синкопе, пальпітація, тахікардія, інфаркт міокарда, припливи, периферичний набряк (ступінь набряку в ділянці щиколоток залежить від дози), артеріальна гіпотензія.

З боку репродуктивної системи: імпотенція/статева дисфункція.

З боку сечовидільної системи: часте сечовипускання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у черевній порожнині, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, холестатичний гепатит.

З боку шкіри: гіперемія, висипання на шкірі, свербіж, чутливість до світла, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузликова еритема, лейкоцитокластичний васкуліт.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, м'язовий тремор.

Системні порушення та місцеві реакції: підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 10 блістерів в коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.