Фармадипін 2% краплі оральні 25 мл Фармак ВАТ (Україна, Київ)

Фармадипін (Farmadipine) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: nifedipine;

• 1 мл розчину містить ніфедипіну в перерахуванні на 100% суху речовину 20 мг (30 крапель);

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, етанол 96%.

Лікарська форма

Краплі оральні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтого або зеленувато-жовтого кольору в'язка рідина із слабким спиртовим запахом.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код ATХ C08C A05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармадипін виявляє антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів і гладком'язових клітин коронарних і периферичних артерій через повільні потенціалзалежні кальцієві канали мембран клітин. Розслаблює гладкі м'язи судин, ліквідує спазми та розширює коронарні та периферичні артерії, зменшуючи периферичний судинний опір, артеріальний тиск, постнавантаження та потребу міокарда в кисні; незначно знижує скоротливість міокарда, дещо зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо добре всмоктується з травного тракту, біодоступність – 40-60 %. Особливо швидко (через 5-10 хв) ефект розвивається при сублінгвальному прийомі. Зазвичай максимум дії реєструється через 30-40 хвилин. Їда істотно не впливає на швидкість всмоктування препарату. Гемодинамічний ефект зберігається протягом 4-6 годин. З білками плазми зв'язується до 90% ніфедипіну. Метаболізується у печінці та виводиться з організму переважно у вигляді неактивних метаболітів. Загальний кліренс ніфедипіну – від 0,4 до 0,6 л/кг/год. Період напіввиведення становить 2-4 години. У людей похилого віку та пацієнтів із цирозом печінки метаболізм ніфедипіну сповільнюється, тому у них період напіввиведення препарату може подовжуватись майже у 2 рази, що потребує зменшення дози та збільшення інтервалів між прийомами препарату. В організмі ніфедипін не кумулюється. У незначних кількостях проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, проникає у грудне молоко.

Клінічні характеристики

Показання

Артеріальна гіпертензія (з метою лікування гіпертензивних кризів).

Протипоказання Фармадіпіну

• гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);
• кардіогенний шок;
• важкий аортальний та мітральний стеноз;
• нестабільна стенокардія;
• не застосовувати на лікування нападів стенокардії, вторинної профілактики інфаркту міокарда;
• декомпенсована серцева недостатність;
• артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) нижче 90 мм рт. ст.);
• шлуночкові тахікардії з розширеним комплексом QRS;
• синдром слабкості синусового вузла;
• синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), синдром Лауна-Ганонга-Левайна (LGL);
• AV-блокада II та III ступенів;
• порфірія;
• ілеостома, встановлена після проктоколектомії;
• підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату;
• підвищена чутливість до інших дигідропіридинів;
• не приймати одночасно з рифампіцином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарати, що впливають на ефективність ніфедипіну.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, яка знаходиться у слизовій оболонці кишечника та печінки. У зв'язку з цим препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну.

При застосуванні ніфедипіну разом з наведеними нижче препаратами слід враховувати ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин

Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і, отже, його ефективність послаблюється. З огляду на це застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказано.

При одночасному застосуванні наведених нижче слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин)

Дослідження взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводились. Певні макролідні антибіотики пригнічують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. З огляду на це не можна виключити ймовірність збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, який структурно подібний до представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір)

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ протеази, ще не проводилося. Відомо, що препарати цього класу пригнічують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол)

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії ніфедипіну та певних азольних антимікотиків, ще не проводилося. Відомо, що препарати цього класу пригнічують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значне збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії ніфедипіну і флуоксетину, ще не проводилося. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі.

Нефазодон

Клінічне дослідження, що вивчає можливість взаємодії ніфедипіну і нефазодону, ще не проводилося. Відомо, що нефазодон пригнічує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі.

Хінупрістін/дальфопрістін

Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину та ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Вальпроєва кислота

Клінічне дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводилося. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію в плазмі структурно-подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. З огляду на це не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі та збільшення ефективності.

Ціметідін

Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин підвищує концентрації ніфедипіну в плазмі і може посилювати антигіпертензивний ефект.

Цизаприд

Одночасне застосування цизаприду та ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном та, при необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. При підвищенні дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів при відміні фенітоїну слід розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Клінічні дослідження для вивчення ймовірності потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну чи фенобарбіталу не проводилися. Відомо, що обидва препарати знижують концентрації в плазмі структурно-подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. З огляду на це не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну в плазмі та зменшення ефективності.

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як: діуретики, β-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи АТ1 рецепторів, інші кальцієві антагоністи, α-адренергічні блокатори, інгібітори ФДЕ5, α-метилдо.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами необхідний ретельний моніторинг пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Дігоксин та теофілін

Комбінація ніфедипіну з дигоксином і теофіліном зазвичай добре переноситься хворими, дуже рідко можливе збільшення рівня дигоксину і теофіліну в плазмі (слід контролювати вміст останніх у плазмі крові). При одночасному застосуванні ніфедипіну та дигоксину може знижуватися кліренс дигоксину та збільшуватись концентрація дигоксину в плазмі. З огляду на це пацієнта необхідно контролювати на наявність симптомів передозування дигоксину і, при необхідності, слід знизити дозу глікозиду, враховуючи концентрацію дигоксину в плазмі.

Аміодарон та хінідин

Аміодарон та хінідин можуть посилювати негативну інотропну дію ніфедипіну. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну – різке збільшення концентрації хінідину у плазмі. Враховуючи це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину в плазмі, а за необхідності відкоригувати дозу хінідину. Деякі автори повідомляли про збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні обох препаратів, однак інші автори не відзначали зміни фармакокінетики ніфедипіну.

З огляду на це слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінідину в схему терапії ніфедипіном. При необхідності слід зменшити дозу ніфедипіну.

Такролімус

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі, та за необхідності слід розглянути питання щодо зниження дози такролімусу.

Інші види взаємодій

Грейпфрутовий сік

Грейпфрутовий сік пригнічує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватись антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати принаймні 3 дні після останнього вживання соку.

З огляду на це при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілміндальної кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Особливості застосування препарату

Необхідно бути обережним при застосуванні препарату Фармадипін пацієнтам із наявним сильним звуженням шлунково-кишкового тракту у зв'язку з можливістю виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які можуть вимагати хірургічного втручання.

У поодиноких випадках було описано обструкційні симптоми за відсутності в анамнезі порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

Застосування препарату Фармадипін може призвести до отримання хибно-позитивних результатів при рентгенівському дослідженні з використанням барієвого контрастного засобу (наприклад, дефекти наповнення інтерпретуються як поліп).

Пацієнти з порушеннями функцій печінки потребують ретельного моніторингу, а у важких випадках – зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, у зв'язку з цим препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів можуть змінювати «перше проходження» або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, які є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі, належать: макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин), інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір), азольні ), антидепресанти нефазодон та флуоксетин, хінупристин/дальфопристин, вальпроєва кислота, циметидин.

При сумісному застосуванні Фармадипіну з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв'язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватись, особливо на початку лікування.

Лікарські засоби з діючою речовиною ніфедипіну не застосовують пацієнтам із гострим нападом стабільної стенокардії.

Слід особливо обережно призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, при злоякісній артеріальній гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може викликати у них значне зниження артеріального тиску. Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може вимагати корекції лікування.

Цей лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю) менше 100 мг/дозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Ніфедипін протипоказано застосовувати під час вагітності.

Годування груддю

Ніфедипін проникає у грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв'язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, які погіршують здатність останніх до запліднення. Якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, наприклад ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

При застосуванні препарату слід утримуватись від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги (керування автотранспортом та механізмами тощо).

Спосіб застосування та дози Фармадипін

Фармадипін застосовувати для лікування гіпертонічного кризу як препарат швидкої допомоги.

Не рекомендується застосовувати препарат у цій лікарській формі для курсового прийому.

При необхідності проведення курсової антигіпертензивної терапії препарат та лікарську форму підбирає лікар.

При раптовому та значному підвищенні артеріального тиску початкова разова доза для дорослих становить 3-5 крапель (2-3,35 мг), для осіб похилого віку – не більше 3 крапель (2 мг) під язик або накапати на шматочок сухаря чи цукру, як можна довше утримуючи у роті. При недостатній ефективності дозу можна поступово підвищувати до клінічно значущого ефекту. Надалі у разі підвищення артеріального тиску необхідно орієнтуватися саме на цю дозу. При необхідності (підвищення артеріального тиску до 190/100 мм рт. ст. – 220/110 мм рт. ст.) разову дозу можна поступово підвищити в окремих випадках до 10-15 крапель (6,7-10 мг) з урахуванням індивідуальних змін показників АТ у хворого.

Необхідно враховувати індивідуальну чутливість окремих хворих на Фармадипін. У таких випадках дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з 3 крапель і поступово збільшувати на 2-3 краплі (1,34-2 мг) до досягнення клінічного ефекту.

Перевищення початкової дози може призвести до різкого зниження артеріального тиску!

Діти

Препарат не застосовувати для лікування дітей (до 18 років).

Передозування

Симптоми гострої інтоксикації ніфедипіном: порушення свідомості до коми, зниження артеріального тиску, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, який супроводжується набряком легень.

Лікування. Заходи з надання невідкладної допомоги насамперед мають бути спрямовані на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, при необхідності – у комбінації із промиванням тонкого кишечника.

Виведення препарату з організму має бути найповнішим, включаючи тонкий кишечник, особливо у випадках інтоксикації препаратами ніфедипіну з уповільненим вивільненням для запобігання абсорбції діючої речовини.

Оскільки для ніфедипіну характерний високий рівень зв'язування з білками плазми крові та відносно невеликий обсяг розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути бета-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, який становить загрозу життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Гіпотензію, яка виникла внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату вводять внутрішньовенно повільно, потім повторюють за необхідності). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути трохи підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування таких симпатоміметиків, як допамін чи норадреналін. Дози цих препаратів підбирають із урахуванням досягнутого лікувального ефекту.

До введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.

Побічні реакції Фармадипіну

При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату побічні реакції бувають незначними та оборотними, як правило, не вимагають відміни терапії.

При частому та неконтрольованому застосуванні можливі побічні реакції, характерні для препаратів цієї фармакологічної групи.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоотек (включаючи набряк гортані*), анафілактична/анафілактоїдна реакція.

Психічні порушення: реакції стривоженості, збудження, розлади сну.

З боку нервової системи: біль голови, вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, гіпестезія, парестезія, дизестезія, сонливість, втрата свідомості.

З боку обміну речовин та метаболізму: гіперглікемія (необхідно враховувати при застосуванні пацієнтам із цукровим діабетом).

Порушення зору, біль в очах.

З боку системи серця: тахікардія, посилене серцебиття, біль у грудях (стенокардія).

Васкулярні розлади: набряк, вазодилатація, гіпотензія.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, біль у шлунково-кишковому тракті та абдомінальний біль, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, безоар, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечника, блювання, недостатність гастроезофа.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: транзиторне підвищення активності ферментів печінки, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, пурпура, свербіж, кропив'янка, висипання.

З боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини та кісток: м'язові судоми, набряки суглобів, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція.

Загальні порушення: відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка.

* може призводити до наслідків, які становлять загрозу для життя.

У пацієнтів із злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 мл або 25 мл у флаконі. По 1 флаконі в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.