Цефтриаксон-Віста 1 г порошок для розчину для ін’єкцій флакон №10

Цефтриаксон-Віста (Ceftriaxone-Vista) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: цефтриаксон;

• 1 флакон містить цефтриаксон динатрію гемігептагідрату еквівалентно цефтриаксону 1 г;

допоміжні речовини: відсутні.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого чи жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код ATX J01D D04

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв'язуючих білків. В результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що у свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини та її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або кількох механізмів:

• Гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектру, карбапенемази та ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.
• Зниженої афінності пеніцилінзв'язуючих білків до цефтриаксону.
• Непроникність зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
• Бактеріальний ефлюксний насос.

Граничні значення щодо чутливості

Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації визначено Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

Патоген	Метод розведення (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
	Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤ 1	> 2
Staphylococcus spp.	a	a
Streptococcus spp. ( групи A, B, C та G)	b	b
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,5 c	> 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	>0,5
Haemophilus influenzae	≤ 0,12 c	> 0,12
Moraxella catarrhalis	≤ 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤ 0,12 c	> 0,12
Не пов'язаний з виглядом	≤ 1 d	> 2

a Висновок про чутливість на основі чутливості до цефокситину.

b Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.

c Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості; якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження відправити до референтної лабораторії.

d Граничні значення відносяться до добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 та високої дози не менше 2 г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий) £, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі) £, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococc i групи V irid.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis+, Staphylococcus haemolyticus+, Staphylococcus hominis+.
Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli%, Klebsiella pneumoniae%, Klebsiella oxytoca%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Анноеробі

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Спочатку резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаєроби

Clostridium difficile.

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

£ Усі метилицилинорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

+ Частота резистентності >50 % щонайменше у одному регіоні.

% Штами, які продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика

Всмоктування

Внутрішньом'язове введення

Після внутрішньом'язової ін'єкції середній піковий рівень цефтриаксону в плазмі становить приблизно половину від спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Площа під кривою «концентрація-час» у плазмі крові після внутрішньом'язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону в дозі 1 г середній піковий рівень цефтриаксону в плазмі становить приблизно 200 мг/л. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону у дозі 1 г рівень цефтриаксону у плазмі становить близько 150 мг/л.

Поділ

Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, проявляються в тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову оболонку носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синтіальну рідину. Збільшення середньої пікової концентрації в плазмі на 8–15% (C max ) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався здебільшого протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає у оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються через 4–6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр, його наявність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. застосування у період вагітності або годування груддю).

Зв'язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми становить близько 95% при концентрації у плазмі менше 100 мг/л. Зв'язування, що насичується, ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85% при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Висновок

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (пов'язаного та незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, насамперед шляхом гломерулярної фільтрації, 40-50% - у незміненому вигляді із жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

У хворих із порушеннями функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення у разі порушення функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу внаслідок зменшення зв'язування з білками та відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів та з порушеннями функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується через компенсаторне збільшення ниркового кліренсу. Це відбувається також внаслідок збільшення вільної фракції цефтриаксону в плазмі крові, що сприяє видимому парадоксальному збільшенню загального кліренсу зі збільшенням обсягу розподілу паралельно до такого загального кліренсу.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у молодих дорослих.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону продовжено у новонароджених до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати внаслідок дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс та обсяг розподілу загального цефтриаксону вищий у новонароджених, немовлят та дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону нелінійна, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що ґрунтується на загальній концентрації препарату, зменшуючись менш ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається внаслідок насичення зв'язування з білками плазми крові, тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв'язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, являє собою відсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вищою за мінімальну інгібуючу концентрацію цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто % T > інгібуючої концентрації).

Клінічні властивості

Показання

Лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих та дітей, у тому числі у доношених новонароджених (з народження):

• бактеріальний менінгіт;
• позалікарняна пневмонія;
• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток та суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон-віста можна застосовувати для:

• лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
• лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (II стадія) та пізнього (III стадія)) у дорослих та дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;
• ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
• лікування пацієнтів з бактеріємією, що виникла у зв'язку з будь-якою з вищезгаданих інфекцій або якщо є підозра на будь-яку з вищезгаданих інфекцій.

Цефтриаксон-віста слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання Цефтриаксону-Віста

Підвищена чутливість до цефтриаксону або іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

• Недоношеним новонародженим ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*.

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв'язування білірубіну, ймовірно, порушено*;
• вимагають (або очікуваних потреб) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях та n vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін через альбумін сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед введенням цефтриаксону слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію з медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Цефтриаксон-Віста у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону з кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального живлення, за допомогою Y-подібної системи. Однак іншим пацієнтам, крім новонароджених, цефтриаксон і кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях і n vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції », «Несумісність»).

Спільне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та правильно коригувати дозу антагоніста вітаміну К як під час так і після терапії цефтриаксоном (див. «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані про потенційне посилення токсичної дії аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватись рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) у клінічній практиці.
У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значимість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом'язового введення та кальційвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може викликати хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози в сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. Тому в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози в сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).
Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування препарату

Реакції підвищеної чутливості

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальним кінцем (див. розділ «Побічні реакції»). При тяжких реакціях підвищеної чутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі легкої підвищеної чутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса ₋ Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS -синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальним кінцем; невідома (див. розділ "Побічні реакції").

Взаємодія з лікарськими засобами, які містять кальцій.
У недоношених і доношених немовлят молодше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в легенях та нирках із летальним кінцем. Щонайменше одному з цих пацієнтів вводили цефтриаксон і кальцій у різний час і через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровані підтверджені випадки утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім таких у новонароджених, яким вводили цефтриаксон і кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях і n vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, при введенні препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни або ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, але через різні інфузійні системи та різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Фармакокінетика», «Протипоказання», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Діти

Безпека та ефективність застосування Цефтриаксон-Віста новонародженим, немовлятам та дітям були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і інші цефалоспорини, може витісняти білірубін через альбумін сироватки крові.

Цефтриаксон-віста протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, що загрожує ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Випадки імунопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі Цефтриаксон-Віста (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі з летальним кінцем, були зареєстровані в період лікування препаратом Цефтриаксон-Віста як у дорослих, так і у дітей.

Якщо при застосуванні цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Тривале лікування

При тривалому лікуванні слід проводити розгорнутий аналіз крові.
Коліт/надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ Побічні реакції). Слід розглянути доцільність припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium. difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

При тяжкій нирковій та печінковій недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату (див. Спосіб застосування та дози).

Вплив на результати серологічних досліджень

При застосуванні препарату Цефтриаксон-Віста тест Кумбса може давати хибно-позитивні результати. Також препарат Цефтриаксон-Віста може викликати хибно-позитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози в сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату Цефтриаксон-Віста рівні глюкози в сечі слід визначати ферментними методами аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрію

Один грам препарату Цефтриаксон-Віст містить 228 ммоль натрію. Це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Діапазон антибактеріальної активності

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну

Якщо як розчинник використовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції з медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну в жодному разі не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба

За наявності на сонограмі тіней слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен ухвалити рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику в конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз

Випадки панкреатиту, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Цефтриаксон-Віста (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарної злажі, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціювальним або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Цефтриаксон-Віста.

Реакція Яріш-Герксгеймера (JHR)

У деяких пацієнтів із спірохетовими інфекціями може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) незабаром після початку лікування цефтриаксоном. JHR зазвичай є станом, який проходить без лікування або його можна усунути за допомогою симптоматичної терапії. Лікування антибіотиком не слід припиняти, якщо виникає JHR.

Нирковокам'яна хвороба

Зареєстровано випадки утворення ниркового каміння, що зникало після припинення застосування цефтриаксону (див. «Побічні реакції»). За наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація невикористаного та з простроченим терміном придатності. Надходження лікарського засобу до зовнішнього середовища необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води та побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збирання відходів за наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Є обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна використовувати лише у випадку, якщо користь перевищує ризик.

Період годування груддю

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Однак не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових. Слід враховувати можливість сенсибілізацію. Слід ухвалити рішення про припинення годування груддю або припинення/відмову від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність

У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. «Побічні реакції»).

Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Цефтриаксон-Віста

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також віку та функції печінки та нирок пацієнта.

Наведені нижче дози є рекомендованими для цих показань. В особливо важких випадках слід застосовувати високу дозу з діапазону, що рекомендується.

Таблиця 1

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Доза цефтриаксону *	Частота введення**	Показання
1-2 г	Один раз на добу	Позалікарняна пневмонія. Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень. Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г	Один раз на добу	Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин. Інфекції кісток та суглобів
2-4 г	Один раз на добу	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування високої дози з діапазону, що рекомендується.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих та дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують спеціальних схем дозування.

Гострий середній отит

Може застосовуватись одноразова внутрішньом'язова доза 1-2 г лікарського засобу Цефтриаксон-Віста.

Деякі дані свідчать, що якщо стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтриаксон-Віста може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутрішньом'язово.

Сифіліс

Загальнорекомендованими дозами є 500 мг один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на обмежених даних. Також слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) та пізній (ІІІ стадія))
По 2 г один раз на день протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід враховувати національні чи місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Дітям із масою тіла 50 кг або більше слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

Таблиця 2

Доза цефтриаксону *	Частота введення**	Показання
50-80 мг/кг	Один раз на добу	Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія. Госпітальна пневмонія
50-100 мг/кг (максимально – 4 г)	Один раз на добу	Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин. Інфекції кісток та суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та підозра на бактеріальну інфекцію
80-100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу	Бактеріальний менінгіт
100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу	Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування високої дози з діапазону, що рекомендується.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), які потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може застосовуватись одноразова внутрішньом'язова ін'єкція препарату Цефтриаксон-Віста у дозі 50 мг/кг.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтриаксон-Віста може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні 50 мг/кг/добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загальнорекомендованими дозами є 75-100 мг/кг (максимально - 4 г) один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на дуже обмежених даних. Також слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (II стадія) та пізній (III стадія))
50-80 мг/кг один раз на добу протягом 14-21 днів. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід враховувати національні чи місцеві рекомендації.

Новонароджені у віці 0-14 днів

Цефтриаксон-віста протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

Таблиця 3

Доза цефтриаксону *	Частота введення	Показання
20–50 мг/кг	Один раз на добу	Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин. Ускладнено інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія. Госпітальна пневмонія. Інфекції кісток та суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та підозра на бактеріальну інфекцію
50 мг/кг	Один раз на добу	Бактеріальний менінгіт. Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0-14 днів, які потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може застосовуватися одноразова внутрішньом'язова ін'єкція Цефтриаксону-Віста у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загальнорекомендована доза становить 50 мг/кг один раз на день протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на дуже обмежених даних. Також слід враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти похилого віку

При задовільній функції нирок та печінки корекція дози пацієнтам похилого віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу пацієнтам з легкою або помірною печінковою недостатністю, якщо ниркова функція не порушена.

Немає даних досліджень пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам із порушенням функції нирок немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція печінки не порушена. Лише за ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.

Хворим, які перебувають на діалізі, немає необхідності додаткового введення препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок

При одночасному тяжкому порушенні нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом'язове введення

Лікарський засіб Цефтриаксон-Віст можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити в центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитись з інструкцією з медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенне введення

Лікарський засіб Цефтриаксон-Віста можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (переважний шлях) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю понад 5 хвилин. Внутрішньовенне уривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам та дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання внутрішньом'язового введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібно (або очікується, що потрібно) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, що містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. див. розділ "Протипоказання").

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, що містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30-90 хвилин до хірургічного втручання.

Діти

Препарат застосовувати дітям відповідно до дозування, зазначеного в розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

При передозуванні гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшить надмірних концентрацій препарату в плазмі крові. При передозуванні можливі нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції Цефтриаксону-Віста

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипання та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:

• дуже поширені (≥1/10);
• поширені (≥ 1/100 < 1/10);
• нерозповсюджені (≥ 1/1000 < 1/100);
• рідко (≥ 1/10000 < 1/1000);
• частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нерозповсюджені – грибкові інфекції статевих органів; рідко - псевдомембранозний коліт b; частота невідома a – суперінфекції b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома - гемолітична анемія b, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома: а – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливості b, реакція Яриша Герксгеймера (JHR).

З боку нервової системи: нерозповсюджені – головний біль, запаморочення; частота невідома a – судоми.

З боку органів слуху та рівноваги: частота невідома a – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея b, рідке випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома a – панкреатит b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома a – преципітат у жовчному міхурі b, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені – висипання; непоширені – свербіж; рідко – кропив'янка; частота невідома a – синдром Стівенса ₋ Джонсона b, токсичний епідермальний некроліз b, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції на препарат з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гематурія, глюкозурія; частота невідома a – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці ін'єкції, лихоманка; рідко – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози b.

a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити їхню частоту, тому вона характеризується як невідома.

b Див. розділ «Особливості застосування»

Інфекції та інвазії

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним кінцем, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (вік <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках виявлено преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). ). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих на зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії та зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах вище за стандартну рекомендовану дозу. Діти, за даними проспективних досліджень, частота освіти преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях більше 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів нижче. Освіта преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але в окремих випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25°С та не більше 24 годин при температурі 2₋8 °С.

Умови зберігання

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Цефтриаксон не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 г порошку у скляному флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.