Цефотрін 1 г порошок для розчину для ін'єкцій №1 Ananta Medicare (Великобританія)

Цефотрін (Cefotrine) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: цефепіму гідрохлорид Ф.США еквівалентний цефепіму;

• 1 флакон містить цефепіму гідрохлориду Ф.США еквівалентно цефепіму 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до жовтого порошок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Код ATX J01D E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім інгібує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини та має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, що має малу спорідненість щодо β-лактамаз, що кодується хромосомними генами, і швидко проникає в грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

• грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis (включаючи їх продукуючі штами β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші – гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterecoccus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім;
• грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи продукуючі штами β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи продукуючі штами β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи продукуючі штами β-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia та Pseudomonas maltophilia;
• анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми порожнини рота, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp. Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis та Clostridium difficile.

Фармакокінетика

Середні концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового та внутрішньом'язового введення наведені в таблиці.

Середні концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом'язовому (в/м) введенні

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2:00. У здорових добровольців, які отримували дози 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується на N-метилпіролідин, який швидко перетворюється на оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярного фільтрування (середній кліренс нирок – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату у сироватці крові.

Хворим від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

Дослідження, проведені за участю хворих із різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі та 19 годин – при перитонеальному діалізі.

Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Клінічні властивості

Показання

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• інфекції дихальних шляхів, зокрема пневмонія, бронхіт;
• інфекції шкіри, підшкірної клітковини та м'яких тканин;
• інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• гінекологічні інфекції;
• септицемія.

Емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку.
Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

• пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку;
• бактеріальний менінгіт.

Протипоказання Цефотрину

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При застосуванні високих доз аміноглікозидів одночасно з препаратом Цефотрин слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність спостерігалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з наступними парентеральними розчинами:

• 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 та 10% розчини глюкози для ін'єкцій; розчин 6М лактату натрію для ін'єкцій, розчин 5% глюкози та 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом та 5% розчином глюкози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату. При призначенні препарату Цефотрін із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до неправдивої реакції на глюкозу в сечі при використанні реактиву Бенедикту. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окиснення глюкози.

Особливості застосування препарату

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при його зниженій активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією), монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни чи інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо лікарськими засобами. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування Цефотрином. Можливий псевдомембранозний коліт від легкої діареї до коліту з летальним кінцем. Легкі форми коліту можуть проходити після прийому препарату; помірні або важкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну ниркову виведення. Оскільки пролонговані концентрації антибіотика в сироватці можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримуючу дозу слід знизити при введенні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції та сприйнятливості до організмів, що спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотні енцефалопатії (сплутаність свідомості, у тому числі потьмарення свідомості), міоклонію, судоми та ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю. отримували дози, що перевищують рекомендовані, та у пацієнтів похилого віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Деякі випадки у пацієнтів, які отримували дози, скориговані з урахуванням функції їх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності оборотні та зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Фармакокінетика цефепіму у хворих на порушення функції печінки не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.
Застосування антибактеріальних засобів призводить до зміни нормальної мікрофлори товстого кишечника і може спричинити розростання клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукується Clostridium difficile є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити терапевтичних заходів. Псевдомембранозний коліт помірного ступеня може проходити після припинення застосування препарату. У разі помірного та тяжкого ступеня необхідно розглянути доцільність застосування рідин та електролітів, поповнення білків та застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.

Застереження

Малоймовірно, що призначення цефепіму за відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Потрібно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно вжити адекватних заходів.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику та при необхідності призначати вітамін К.

У період застосування цефепіму можна отримати позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур щодо групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або в ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів під час пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Застосовуючи дітям лідокаїн як розчинник, слід брати до уваги інформацію щодо безпеки лідокаїну.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, що перевищують у 33 рази максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при нижчих дозах на даний момент невідомі.

Утилізація

Надходження лікарського засобу до зовнішнього середовища слід звести до мінімуму. Слід запобігати попаданню лікарського засобу до каналізаційної системи або побутових відходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Адекватних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили, тому Цефотрин у період вагітності можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості, проте під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Враховуючи можливість впливу препарату на ЦНС, рекомендується утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами при застосуванні Цефотрину.

Спосіб застосування та дози Цефотрин

Звичайне дозування для дорослих становить 1 гвведення внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом о 12 годині. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Однак дозування та шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації щодо дозування Цефотрин для дорослих наведено в таблиці.

Для профілактики розвитку інфекцій під час проведення хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим препарат вводити 2 г внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після цього додатково вводити 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цефотрін. Систему інфузії перед запровадженням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення такої самої дози Цефотріну з подальшим введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. У хворих на порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу Цефотрину необхідно відкоригувати.

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Якщо відома лише концентрація креатиніну у сироватці крові, то кліренс креатиніну можна визначати за формулою:

Чоловіки:

                                                                          маса тіла (кг) х (140 року)
кліренс креатиніну (мл/хв) = ------------------------------ ------------ ---------
                                                                          72 х креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = наведене вище значення х 0,85.

При гемодіалізі через 3 години з організму виділяється приблизно 68% дози препарату. Після кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат може застосовуватися у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Діти від 1 до 2 місяців

Призначати лише за життєвими показаннями у дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 чи 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Цефотрином потрібно постійно контролювати.
Дітям у разі порушення функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                                   0,55 х зріст (см)
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м 2 ) = ---------------------------- -----
                                                                                  сироватковий креатинін (мг/дл)
або

                                                                                          0,52 х зріст (см)
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м 2 ) = ---------------------------- -------- ------ - 3,6
                                                                                         сироватковий креатинін (мг/дл)

Діти від 2 місяців

Максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), при неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного фебрильного лікування нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 1 фебрильної) нейтропенію та бактеріальний менінгіт кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше призначають цефотрин як дорослим.
Введення препарату. Цефотрин можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад, верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення

Внутрішньовенний шлях введення кращий для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному способі введення Цефотрін розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в наступній таблиці. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему внутрішньовенного введення.

Внутрішньом'язове введення. Цефотрин можна розчиняти в стерильній воді для ін'єкцій, 0,9% розчині хлориду натрію для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчину нижче у таблиці.

При застосуванні лідокаїну як розчинник слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Парентерально застосовувані лікарські засоби, приготовані розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) та визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Цефотрін можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У хворих з ризиком змішаної аеробно-анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Цефотрин у комбінації з препаратом, що впливає на анаероб.

Діти

Застосовувати дітям від 1 місяця.

Передозування

Симптоми: у випадках значного перевищення доз, що рекомендуються, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються побічні дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром'язовою збудливістю.

Лікування. Слід припинити запровадження препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; Перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу вимагають застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції Цефотрину

• З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк;
• з боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка, розлад дихання;
• із боку серцево-судинної системи: тахікардія, вазодилатація;
• з боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, кандидоз ротової порожнини, зміна відчуття смаку, діарея, коліт (у тому числі псевдомембранозний), болі в животі, запор;
• з боку нервової системи: біль голови, безсоння, занепокоєння, судоми, запаморочення, парестезії, епілептоформні напади;
• з боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця;
• з боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка;
• з боку репродуктивної системи: генітальний свербіж, кандидоз;
• інші: астенія, пітливість, лихоманка, вагініт, еритема, біль у грудях, біль у спині, периферичні набряки.

Локальні реакції у місці введення препарату:

• при внутрішньовенному – флебіт та запалення;
• при внутрішньому м'язовому – біль, запалення.

Післямаркетингові дослідження:

• енцефалопатії (непритомність, галюцинації, ступор, кома), епілептоформні напади, міоклонія, ниркова недостатність;
• анафілаксія, у тому числі анафілактичний шок, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз та тромбоцитопенія.

Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТТ) та позитивний результат тесту Кумб.

Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові та транзиторна тромбоцитопенія відзначалися у менше 0,5% хворих. Також відзначалися транзиторна лейкопенія та нейтропенія.

Можливі побічні реакції, характерні антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитоп.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Чи не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами.

Використовувати розчинники, зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 флакон з порошком у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.