Абіфлокс 500 мг/100 мл розчин для інфузій 100 мл №1

Абифлокс (Abyflox) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: levofloxacin

100 мл розчину містить левофлоксацину 500 мг (у вигляді левофлоксацину гемігідрату)

допоміжні речовини: глюкоза безводна динатрію едетат кислота лимонна безводна кислота хлористоводнева розведена вода для ін&rsquo єкцій.

Лікарська форма

 Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.

Клінічні характеристики.

Показання

Призначається при лікуванні бактеріальних запальних процесів у дорослих спричинених бактеріями чутливими до левофлоксацину: запалення легенів ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити) інфекції  шкіри та м&rsquo яких тканин хронічний бактеріальний  простатит.

Протипоказання

Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолінів. Епілепсія хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Абифлокс^® для внутрішньовенного введення слід застосовувати негайно (протягом 3-х годин) після перфорації  гумової пробки для профілактики будь-якого бактеріального забруднення. Захист від світла при інфузії не потрібний.

З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе  однакове дозування.

Дозування залежить від виду і тяжкості інфекції.

Для  лікування  дорослих  з  нормальною  функцією  нирок у  яких  кліренс  креатиніну  становить  понад  50 мл/хв зазвичай  рекомендують наступні дози препарату:

Показання		Добова доза	Кількість введень на добу
Негоспітальні пневмонії		500 мг	1 - 2  рази
Ускладнені  інфекції  сечовивідних  шляхів  включно  з  пієлонефритом		250 мг*	1 раз
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг**		1 раз
Інфекції  шкіри  і  м`яких  тканин		500 мг	1 - 2  рази

* Слід розглядати доцільність збільшення дози у випадках тяжкої інфекції (це посилання стосується лише розчинів для інфузій).

** Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим  дозуванням.

У комбінації з антибіотиками з  дією на анаеробні збудники.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки для хворих з послабленою  функцією нирок доза повинна  бути зменшена.

Дозування  для  дорослих пацієнтів  з  порушеною  функцією  нирок у  яких  кліренс  креатиніну  становить менше 50 мл/хв:

Кліренс  креатиніну	Режим  дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
50 - 20  мл/хв	250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 години
	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/24 години	перша  доза: 500 мг наступні: 250 мг/ 24 години	перша  доза: 500 мг наступні: 250 мг/ 12 години
19 - 10  мл/хв	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/ 48 години	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/ 24 години	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/ 12 години
< 10 мл/хв (а  також  при  гемодіалізі  та ХАПД 1)	перша  доза: 250 мг наступні: 125 мг/ 48 години	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/ 24 години	перша  доза: 500 мг наступні: 125 мг/ 24 години

¹ &ndash Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози  не потрібні.

Дозування  для  пацієнтів  з  порушеною  функцією  печінки. Корекція  дози не потрібна оскільки  левофлоксацин  незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування  для  пацієнтів  літнього  віку. Якщо  ниркова  функція  не  порушена   немає  потреби  в  корекції  дози.

Розчин для внутрішньовенного введення Абифлокс^® вводиться повільно внутрішньовенно   шляхом  крапельної  інфузії. Тривалість введення одного флакона Абифлокс^® (100 мл розчину для внутрішньовенного введення  з 500    мг левофлоксацину) має  становити не менше 60 хв.

Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим же дозуванням.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших протибактеріальних засобів рекомендується продовжувати лікування препаратом Абифлокс^®   принаймні протягом 48 - 72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого  мікробіологічними  тестами знищення  збудників.

Побічні реакції

Побічні реакції описуються у відповідності до класів систем органів MedRA наведених нижче.

Частотність визначається виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (&ge 1/10) часто (&ge 1/100 < 1/10) нечасто (&ge 1/1000 &le 1/100) рідко (&ge 1/10 000 &le 1/1000) дуже рідко (&le 1/10 000) невідомо (не може бути оцінено виходячи з наявних даних).

Інфекції та інвазії: нечасто &ndash мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто &ndash лейкопенія еозинофілія рідко &ndash тромбоцитопенія нейтропенія дуже рідко &ndash агранулоцитоз частотність невідома &ndash панцитопенія гемолітична анемія.

З боку   імунної системи: дуже рідко &ndash анафілактичний шок (див. розділ « Особливості застосування» ). Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози частотність невідома &ndash підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. розділ « Особливості застосування» ).

Метаболічні порушення: нечасто &ndash анорексія дуже рідко &ndash гіпоглікемія особливо у пацієнтів хворих на діабет (див. розділ « Особливості застосування» ).

З боку психіки: нечасто &ndash безсоння нервовість рідко &ndash психотичні розлади депресія сплутаність свідомості тривожність ажитація занепокоєність дуже рідко &ndash психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ « Особливості застосування» ) галюцинації.

З боку нервової системи: нечасто &ndash запаморочення головний біль сонливість рідко &ndash судоми тремор парестезія дуже рідко &ndash сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія дисгевзія (суб&rsquo єктивний розлад смаку) включаючи агевзію (втрата смаку) паросмія (порушення нюху) включаючи аносмію (відсутність нюху).

З боку органа зору: дуже рідко &ndash зорові порушення.

З боку органа слуху: нечасто &ndash вертимо дуже рідко &ndash порушення слуху частотність невідома &ndash дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: рідко &ndash тахікардія артеріальна гіпотензія частотність невідома &ndash подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ « Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та розділ « Передозування» ).

З боку дихальної системи: рідко &ndash бронхоспазм диспное дуже рідко &ndash алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: часто &ndash діарея нудота нечасто &ndash блювання болі у животі диспепсія здуття живота запори рідко &ndash діарея геморагічна що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: часто &ndash підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ лужна фосфатаза ГГТП) нечасто &ndash підвищення білірубіну крові дуже рідко &ndash гепатит частотність невідома &ndash повідомлялося про випадки жовтяниці  та тяжке ураження печінки включаючи випадки гострої печінкової недостатності при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ « Особливості застосування» ).

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто &ndash висипання свербіж рідко &ndash уртикарія дуже рідко &ndash ангіоневротичний набряк підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання частотність невідома &ndash токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) синдром Стівенса-Джонсона ексудативна багатоформна еритема гіпергідроз.

Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З боку кістково-м&rsquo язової системи: рідко &ndash ураження сухожиль (див. розділ « Особливості застосування) у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля) артралгія міальгія дуже рідко &ndash розрив сухожилля (див. розділ « Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м&rsquo язова слабкість яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis частотність невідома &ndash ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З боку сечовивідної системи: нечасто &ndash підвищені показники креатиніну в сироватці крові дуже рідко &ndash гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади та стани на місці введення засобу: нечасто &ndash астенія дуже рідко &ndash пірексія частотність невідома &ndash біль (включаючи біль у спині грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів що асоціюються з прийомом фторхінолону наступні: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів гіперсенситивний  васкуліт напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Передозування

Симптоми: запаморочення порушення свідомості та судомні напади. Були повідомлення що при застосуванні доз вищих за терапевтичні спостерігалося подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом включаючи ЕКГ.

Лікування: терапія симптоматична. Гемодіаліз у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі який росте Абифлокс^® не можна призначати вагітним та жінкам які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Абифлокс^® діагностується  вагітність про це слід повідомити лікаря.

Діти.

Застосування препарата Абифлокс^®   протипоказано  дітям оскільки не виключене   ушкодження суглобового хряща.

Особливості застосування

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів спричиненому пневмококами препарат Абифлокс^® може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції викликані P. aeruginosa можуть потребувати комбінованої терапії.

Тривалість введення

Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хвилин для 500 мг розчину для інфузій препарату Абифлокс^® . Стосовно офлоксацину  відомо що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення кров&rsquo яного тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися як наслідок різке зниження кров&rsquo яного тиску циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження кров&rsquo яного тиску введення слід негайно припинити.

Тендиніт та розриви сухожиль

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів що приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами якщо їм призначають препарат Абифлокс^® .  Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Абифлокс^® слід негайно припинити та розпочати  належне лікування (наприклад забезпечивши  іммобілізацію  сухожилля).

Захворювання викликані Clostridium difficile

Діарея особливо у тяжких випадках персистуюча та/або геморагічна під час чи після лікування  препаратом Абифлокс^® може бути симптомами хвороби викликаної Clostridium difficile найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт слід негайно припинити  інфузію препарату Абифлокс^® і пацієнтів слід без затримки лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад пероральний прийом ванкоміцину). Засоби що пригнічують моторику кишечнику протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти схильні до судом

Розчин для інфузій Абифлокс^® протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі та як у випадку з іншими хінолонами слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам схильним до судом таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг) такими як теофілін (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). У випадку появи конвульсій  лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолінів і таким чином левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки потрібна корекція дози для хворих із послабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ « Спосіб застосування та дози» ).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ « Побічні реакції» ). У цьому випадку пацієнтам слід  припинити лікування негайно і звернутися до  лікаря.

Гіпоглікемія

Як у випадку з усіма хінолонами повідомлялося про випадки гіпоглікемії особливо у пацієнтів хворих на цукровий  діабет які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад глібенкламідом) чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у пацієнтів хворих на цукровий  діабет (див. розділ « Побічні реакції» ).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися  дії сильних сонячних променів чи штучного УФ випромінювання (наприклад лампи штучного ультрафіолетового випромінювання солярій).

Пацієнти які  отримували антагоністи вітаміну К

Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів які приймали Абифлокс^® у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином) за коагуляційними тестами слід спостерігати якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ).

Психотичні реакції

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів які приймають хінолони включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ « Побічні реакції» ). У випадку якщо у пацієнта виникають ці реакції прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів включаючи левофлоксацин пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT такими як наприклад:

&ndash   вроджений синдром подовження інтервалу QT

&ndash супутнє застосування лікарських засобів   відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ трициклічні антидепресанти макроліди)

&ndash   нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія гіпомагніємія)

&ndash   пацієнти  літнього  віку

&ndash хвороба серця (наприклад серцева недостатність інфаркт міокарда брадикардія) (див. розділ  « Спосіб застосування та дози» ( Пацієнти літнього віку) розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» розділ « Побічні реакції» розділ « Передозування» ).

Периферична нейропатія

Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів які приймали фторхінолони включаючи левофлоксацин яка може швидко наставати. Прийом левофлоксацину слід припинити якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії щоб попередити виникнення незворотного стану.

Опіати

У пацієнтів які отримували левофлоксацин визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності що загрожує життю при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями наприклад сепсисом (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія жовтяниця чорна сеча свербіж чи болі в області живота.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнтам які керують транспортними засобами працюють з машинами та механізмами слід врахувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення сонливість сплутаність свідомості розлади зору та слуху розлади процесів руху також під час ходьби).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробеніциду на 34 %. Це тому що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах випробуваних  у дослідженні не є вірогідним щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю відноситися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами що впливають на канальцеву секрецію такими як пробенецид та циметидин особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Інша  інформація

На фармакокінетику левофлоксацину не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу при одночасному застосуванні разом з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію дигоксином глібенкламідом ранітидином.

Вплив препарату Абифлокс^®   на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення  циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні  з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі які можуть бути вираженими. Зважаючи на це пацієнтам які отримують паралельно антагоністи вітаміну К необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ « Особливості застосування» ).

Лікарські засоби що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин подібно до інших фторхінолонів слід застосовувати з обережністю  пацієнтам які отримують лікарські засоби які відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ « Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Левофлоксацин &ndash це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів та є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Як антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під кривою « концентрація-час» (АUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії  зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами  протибактеріальних засобів.

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів представлені у нижче наведеній таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006):

Патоген	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriacae	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
Pseudomonas spp.	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
Acinetobacter spp.	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
Staphylococcus spp.	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
S.pneumoniae1	&le 2 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A B C G	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
H. influenzae M.catarrhalis2	&le 1 мг/л	> 1 мг/л
Межові значення не пов&rsquo язані з видами3	&le 1 мг/л	> 2 мг/л
1Межове значення МІК між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1 до 2 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз. 2Штами з величинами МІК вище межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і якщо результат буде підтверджено надіслати ізолят у довідкову лабораторію. 3 Межові значення МІК не пов&rsquo язані з видами було визначено переважно виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки та є незалежними від розподілу МІК певних видів. Вони є для використання лише для видів яким не було визначено конкретне для виду межове значення та не є для використання для видів де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus Neisseria грамнегативні анаероби).

Рекомендовані CLSI (Інститутом Клінічних та Лабораторних Стандартів раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлоксацину що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів представлено у нижче наведеній таблиці для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксацину (М100-S17 2007):

Патоген		Чутливі		Резистентні
Enterobacteriacae		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
Не Enterobacteriacae		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
Acinetobacter spp.		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
Stenotrophomonas maltophilia		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
Staphylococcus spp.		&le 1 мкг/мл &ge 19 мм		&ge 4 мкг/мл &le 15 мм
Enterococcus spp.		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
H. influenzae M.catarrhalis1		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм
Streptococcus pneumoniae		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
Бета-гемолітичний Streptococcus		&le 2 мкг/мл &ge 17 мм		&ge 8 мкг/мл &le 13 мм
1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів інших ніж « чутливі» . Для штамів що дають результати які свідчать про « нечутливу» категорію ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією використовуючи еталонний метод розведень CLSI.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів і бажано отримати локальну інформацію про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста коли місцева поширеність резистентності є такою що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий Staphylococcus saprophyticus Streptococci група С і G Streptococcus agalactiae Streptococcus pneumoniae* Streptococcus pyogenes* Аеробні грамнегативні бактерії Burkholderia cepacia** Eikenella corrodens Haemophilus influenzae* Haemophilus para- influenzae* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Moraxella catarrhalis* Pasteurella multocida Proteus vulgaris Providencia rettgeri Анаеробні бактерії Peptostreptococcus Інші Chlamydophila pneumoniae* Chlamydophila psittaci Chlamidia trachomatis Legionella pneumophila* Mycoplasma pneumoniae* Mycoplasma hominis Ureaplasma urealyticum

Види для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis* Staphylococcus aureus  метицилін-резистентний Staphylococcus coagulase spp. Аеробні грамнегативні бактерії Acinetobacter baumannii* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter agglomerans Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Morganella morganii* Proteus mirabilis* Providencia stuartii   Pseudomonas aeruginosa* Serratia marcescens* Анаеробні бактерії Bacteroides fragilis Bacteroides ovatus**  Bacteroides thetaiotamicron**  Bacteroides vulgatus** Clostridium difficile**

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції спричинені P.aeruginosa можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення.

Після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові) сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл

Приблизно 30 - 40 % левофлоксацину зв&rsquo язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу багатократного застосування практично відсутній. Існує незначний але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку  бронхів бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболо